Архів
Середа,
12 травня 2021 року

№ 34 (19882)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька
  Версія для друку          На головну
  • Наше військо

Про свято і пам’ять

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Донецька область.

Фото автора.

На великодньому тижні дюжина волонтерських гуртів з різних куточків України відвідала передову, аби в окопи, траншеї і бліндажі принести слова любові: «Христос воскрес!»

— ЦЬОГО дня понад усе нам хотілося привезти хлопцям свято, — каже харківський волонтер Юрій Немикін, — адже в бойових буднях його дуже не вистачає. У причіп, який може вмістити пів тонни, завантажили вдвічі більше: паски, солодкі напої, фрукти…

Першим відвідали штаб одного з батальйонів 10-ї гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», підрозділи якої тримають оборону на найнебезпечніших ділянках фронту, одна з яких — Шуми. Це той населений пункт, де росіяни разом із колабораціоністами дуже прагнули інспектувати наші позиції.

І без інспекції, на яку вже погодилися деякі представники нашої влади, вони вбивають наших воїнів, а з інспекцією, напевне, робили б це ще дужче. У Шумах навпроти опорного пункту із нашими бійцями за кількасот метрів розташована насосна станція, завдяки якій вода з Сіверського Дінця по каналу надходить не тільки до Маріуполя, Торецька та Волновахи, а й до окупованої Горлівки. На цій станції і облаштували лігва російські снайпери, які зазвичай працюють парами. Стріляти звідти їм вельми зручно, адже у відповідь нічого не прилетить. Викривши снайперів, найкраще накрити їх мінами з міномета, однак українці цього не роблять, щоб не зруйнувати насосної станції, а отже, не спричинити екологічної катастрофи. З цього і користаються російські посіпаки.

Того дня, коли загинуло троє українських саперів і підполковник, котрий намагався витягти їх із зони обстрілу, росіяни з допомогою безпілотника чи гранатомета закидали наші позиції мінами ПОМ-2. Така міна, довгої циліндричної форми, коли вдаряється об землю, яким боком не впала б, стає в бойове положення. При цьому врізнобіч випускає на кілька метрів тоненькі нитки — павутини. Якщо хтось зачепить бодай одну з них, міна вибухає. Аби не сталося лиха, група наших саперів вирішила обстежити позиції і потрапила під снайперський обстріл. Як повідомили того дня в Генштабі, хлопцям стріляли в спину. У декого побачили по два кульових отвори, отже, російські снайпери стріляли з різних позицій.

Тоді, на жаль, загинули всі четверо. Але раніше чимало бійців удалося врятувати завдяки бойовому медикові Світлані Земліній. Вона витягала хлопців у час, коли над нею свистіли кулі. За це дівчину було відзначено державною нагородою.

За весну, відколи гірські піхотинці замінили підрозділ морської піхоти, тут загинуло семеро воїнів. Шістьох убили ворожі снайпери, Сергій Сулима підірвався на міні. Кажуть, це був досвідчений воїн, свого часу служив у французькому Іноземному легіоні. Він дуже багато неприємностей спричиняв ворогові. Того фатального дня Сергій потрапив під кулеметний обстріл. Укриття, яке він знайшов, ви-явилося замінованим…

Традиційно у післявеликодні тижні живі поминають померлих. Разом з отцем Антонієм, молодою людиною, юристом університету, який має ще й духовне служіння, бійці молилися за полеглих побратимів. І коло Шумів, і на Світлодарській дузі біля Новолуганського, куди також завітали волонтери. Там в одній із траншей встановлено невеличкий пам’ятник воїну Юрієві Фешку, який родом із Оленівки Магдалинівського району Дніпропетровщини. Коли почалася війна, він, спортсмен, чемпіон, підписав контракт із ЗСУ. Служив командиром відділення 72-ї ОМБр, яка зараз носить ім’я Чорних запорожців. У 2018-му воїн повертавсь із завдання. Куля пробила йому груди в ту мить, коли він уже застрибував до траншеї. Такий єдиний у світі меморіал у траншеї на передньому краї борні встановлено для того, щоб ті, які приходять сюди, пам’ятали про цю жертву.

А ми маємо пам’ятати, що війна триває. Навіть великоднього тижня надходять повідомлення про обстріли наших позицій з мінометів і гармат великих калібрів. У Харкові, Києві та Ужгороді цих пострілів, звичайно, не чути, але повірте, наша земля на сході двигтить од вибухів. Якщо ж забудемо про цю кляту війну, опустимо руки, то вона прийде в кожну нашу хату.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Вшанували матерів
Читати
«Автосекондхенду» побільшало
Читати
В очікуванні четвертої хвилі
Читати
Якщо дуже захотіти, можна в космос...
Читати
Вихід іще шукають
Читати
Системно накопичують борги
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове