|
Версія для друку На головну Торгівля «істерикою» Павло Казарін. ua.krymr.com Двадцять
п’ять років тому в Україні з’явилися нові купюри. На десятигривневій банкноті
Київ розмістив портрет Івана Мазепи. І був приречений вислуховувати обурення
Москви. ВТІМ, у ті роки Росія була занурена у внутрішню політику набагато
більше, ніж у зовнішню. Дмитро Кисельов вів програму «Година пік» замість
убитого Лістьєва, Соловйов випускав обладнання для дискотек, а Путін вів
передвиборну кампанію Собчака. Натомість
тепер усі вони гребуть в одному човні. І на початку травня знову і знову
починають торгувати істерикою, оголошуючи Кремль та його мешканців єдиними
спадкоємцями перемоги у Другій світовій війні. Росія
зробила ту війну джерелом легітимності. Перетворила її на ресурс для
самовиправдання. Капітуляція Третього рейху стала для Москви універсальною
спокутою всієї радянської політики ХХ століття. А заодно — ще й головним
поясненням політичних сюжетів у ХХI столітті. Російський
політичний словник сьогодні цілком складається з термінології «Великої
Вітчизняної». У ньому є «фашисти» й «колабораціоністи», «поліцаї» та «нацизм».
Тих, хто Москві не до душі, вона записує у спадкоємці Берліна, який програв.
Тих, хто готовий бути союзником, асоціює з країнами антигітлерівської коаліції. Кожного
травня ми чуємо про кримськотатарський народ-зрадник. Про підступних
українських перебіжчиків. Москва починає свою мантру про збереження історичної
пам’яті та захист дідів, які воювали. Хоча саме Кремль останні сімдесят років
послідовно вихолощує реальну історію тієї війни. Ретушує незручні факти.
Витирає цілі розділи. Привласнює чужі перемоги та оголошує свої злочини справою
рук ворога. Кремль не
любить говорити про депортації в роки війни. Вважає за краще не згадувати про
розстріли в Катині. Замовчує історію перших двох років Другої світової. І
навідріз не хоче розмірковувати про те, наскільки історія «Великої Вітчизняної»
на радянських територіях була продовженням громадянської війни. Замість
цього Москва й надалі засуджує сусідів, які відкидають радянські історичні
кліше. Розмірковує про право України оголошувати воїнів УПА ветеранами війни. Хоча у самій
Росії точно такі ж проблеми з інтегральними героями. Хіба тягне на цю роль
підкорювач Кавказу генерал Єрмолов? Чи може розраховувати на статус об’єднавчої
фігури герой балканських воєн і затятий націоналіст генерал Скобелєв? Російське
суспільство готове ставити на п’єдестал усіх тих, при кому країна «приростала
територіями», але чи готові корінні народи співати цим людям осанну? Уже
доводилося писати, що в пошуках свого минулого Україна намагається домовитися
про історичні контури у власних кордонах. До недавнього часу виходило так, що є
Україна +1. У ролі цього самого «плюс один» опинялися західні області: історія
цих земель не вписувалася в концепт «Великої Вітчизняної», тому що починалась
1939-го, а не 1941-го. І нинішній процес ускладнення історичної пам’яті — це
лише відмова від радянського штучного спрощення цієї самої пам’яті. Причому
осудливі інтонації однаково ріднять як прокремлівських спікерів, так і тих, хто
претендує в Росії на «дисидентство». Напевно, в цьому теж нема особливої
суперечності. Зрештою, різниця між ними тільки в тому, що Кремль звично сварить
Україну за те, що вона занадто Україна, а опозиція в Росії засмучена, що
Україна — недостатньо Росія. Це відгомони
старої дискусії. В межах кремлівського підходу Україна мала стати УРСР.
Підконтрольною та слухняною. А в межах російського ліберального підходу Україну
сприймали як такий собі демократичний Ноїв ковчег, в якому ні елліна, ні юдея,
а лише вільний ринок та відмова від колективних ідентичностей. Втім, обидві
ці концепції стали глибоко неактуальними сім років тому. У той самий момент,
коли вторгнення запустило процес взаємного розлучення двох країн. Критикувати
український пошук власної історії — те саме що лаяти лавину за недотримання
маршруту. Зрештою, на те вона й лавина, щоб бути некерованою стихією. Якщо ж у
вас є запитання, ви завжди можете адресувати їх тим, хто вирішив у 2014 році
постріляти з рушниці. Версія для друку На головну |
- З повідомлень інформагентств
Вшанували матерів ЧитатиДО ДНЯ матері, який цього року припав на 9
травня, 1019 українок були удостоєні звання «Мати-героїня» (право на нього має
жінка, котра виховала до восьмирічного віку п’ятьох і більше дітей). Найбільше
багатодітних матерів у Волинській області — 145. Також звання удостоєні 49
жительок Вінниччини, 33 — Дніпропетровщини, 13 — Донеччини, 50 — Житомирщини,
32 — Закарпаття, 21 — Запорізького краю, 54 — Івано-Франківщини, п’ять —
Київщини, 15 — Києва, п’ять — Кіровоградщини, дев’ять — Луганщини, 115 —
Львівщини, 12 — Миколаївщини, 76 — Одещини, 27 — Полтавщини, 87 — Рівненщини,
18 — Сумщини, 54 — Тернопільщини, 23 — Харківщини, дев’ять — Херсонщини, 41 —
Хмельниччини, 27 — Черкащини, 77 — Буковини та 22 — Чернігівщини.
«Автосекондхенду» побільшало ЧитатиАСОЦІАЦІЯ автовиробників України
«Укравтопром» повідомляє, що у квітні було зареєстровано 38,8 тисячі уживаних
легкових авто з-за кордону — 79,5% усіх автівок цієї категорії, що за місяць
вперше стали на облік. Загалом від початку року їх налічується 126,5 тисячі
одиниць — у чотири рази більше, ніж торішнього квітня і на 11% — ніж нинішнього
березня. Водночас зростання показників частково пояснюється таким фактором:
2020-го сервісні центри МВС в умовах карантину вживані автомобілі не
реєстрували.
В очікуванні четвертої хвилі ЧитатиВСІ ОБЛАСТІ виведені з «червоної» зони.
Останньою перевели на «помаранчевий» рівень Сумську — це сталося 8 травня.
Глава МОЗ М. Степанов переможно рапортував, що «ми вийшли з третьої хвилі
пандемії». За його словами, це були надзвичайно складні дві місяці, і «тільки
нам і Богу відомо, як ми зуміли втримати ситуацію під контролем» (таку оцінку
дій влади, втім, поділяють аж ніяк не всі). Третя хвиля пандемії в Україні
забрала найбільше життів, вірус особливо шаленів наприкінці березня — на
початку квітня. А нині спостерігається спад. Тим часом після останніх довгих
вихідних за добу, 10 травня, COVID-19 діагностували у 2208 громадян.
Госпіталізовано 1084 хворих, одужали 8617 осіб, померли 119. Але розслаблятися
не варто: МОЗ заявило, що на нас насувається четверта хвиля, крім того, може
поширитися індійський штам коронавірусу, який уже зафіксували у Польщі,
Румунії, інших країнах Європи.
Якщо дуже захотіти, можна в космос... ЧитатиВСТУПИТИ до Європейського космічного
агентства, створити український космодром та «угруповання семи вітчизняних
супутників», а насамперед цього року в грудні запустити із майданчика SpaceX на
орбіту супутник Січ-2-30 — такі амбітні плани на найближчі п’ять років
оприлюднив очільник Державного космічного агентства України В. Тафтай. За його
словами, супутники будуть орієнтовані на дистанційне зондування, тобто
фотографування поверхні Землі з космосу (цілі — оборона, економічна безпека,
раннє виявлення катастроф, прогнозування врожаїв). Що ж, було б непогано
повернути славу космічної держави. Але програма, як заявили в агентстві,
потребує 15 мільярдів гривень на п’ять років, тобто близько трьох мільярдів
щорічно. Чи потягнемо?..
Вихід іще шукають ЧитатиОЦЕ ТАК прославилося Прикарпаття — довибори
у парламент на 87-му окрузі забудуть не скоро. Як відомо, основними суперниками
були О. Шевченко (місцевий бізнесмен, який, кажуть, «засівав» округ грошима) та
колишній спортсмен, а нині шоумен В. Вірастюк («десантник» від «Слуги народу»,
чию перемогу виривати допомагала влада в особі Президента, що підігрував,
депутатів та інших персон, які, підозрюють, попсували бюлетені). У
Центрвиборчкомі визнали переможцем останнього, але Верховний Суд, подивившись
на цей рейвах, зазначив, що мандат не дістанеться нікому. І ЦВК тепер думає, що
робити, адже, цитуємо заяву, «виникла екстраординарна ситуація, за якої
однозначного юридичного виходу немає». Нині шукають «найоптимальніші дії та
рішення, які можуть бути вжиті з метою встановлення достовірних результатів
виборів у межах повноважень». Висновок напрошується такий: подібні ситуації
повторюватимуться, поки вибори вестимуться нечесно.
Системно накопичують борги ЧитатиТАК ОХАРАКТЕРИЗУВАВ дії трьох
чвертей приватних газопостачальників «Оператор ГТС України». Загальна
заборгованість та нарахування до сплати за послуги балансування становлять 9,8
млрд грн: саме на таку суму облгази відібрали палива з державної
газотранспортної системи для власних виробничо-технічних витрат. За позаминулий
тиждень було погашено лише 1%. «Оператор ГТС» заявляє, що сума заборгованості
«астрономічно зросла за останні місяці». Намагаються вчасно розраховуватися за
утворені негативні небаланси лиш менше чверті операторів газорозподільних
мереж. «Постає питання щодо цільового використання тарифних коштів, адже в
тарифі майже 50% — це гроші на виробничо-технічні витрати. І населення їх
справно сплачує», — резюмує оператор.
|