Архів
Середа,
12 травня 2021 року

№ 34 (19882)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька
  Версія для друку          На головну
  • Сільські обрії

Головне, щоб була вода

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Фото автора.

Фермерське господарство «Напорівське», що працює в Лукашівці Чернігівського району, — одне з небагатьох в області, яке займається промисловим вирощуванням картоплі. Нинішнього року тут значно збільшили площу під цією культурою і, як завжди, сподіваються на гарний урожай.

Техніка й технологія

ТОРІК старт посадки бульби у господарстві припав на 28 березня, закінчили 10 квітня. Цього ж року почали 4 квітня, а закінчили 21-го.

— Тепер сіємо соняшник, — розповідає директор Григорій Ткаченко. — Читаємо прогнози й очікуємо тепла. А ще треба сіяти кукурудзу.

Така поспішність пов’язана з двома факторами. Основний — це залежність від техніки. «Доки я не посаджу 100 гектарів картоплі, то не почну сіяти соняшник, — пояснює фермер. — Його у нас майже 500 гектарів. Аналогічно: доки не посію соняшник, не зможу взятися за кукурудзу. Все зав’язане на техніці». Завершити посівну тут планують до середини травня.

Інша причина — технологічна. Поки температура повітря та землі не прогріється до належних значень, картопля лежатиме у гребенях. Коли створяться сприятливі умови, почнуться дружні сходи. «Торік картопля сходила 45 днів, можливо, так буде і нині», — резюмує фермер.

Складом, де зберігається насінний матеріал, завідує дружина Григорія Михайловича — Валентина Володимирівна. Вона знає, де і який сорт. «Ось це — Торнадо, ось Рікардо, червона картопля, Електра — біла, — показує пані Валентина. — Цього року ми також висадили сорти Гренада, Королева Анна, Ред Леді, Конект, завезли трішки давнього сорту Розара».

Торік у господарстві на поливі з Королеви Анни накопали 70 тонн з гектара, а без поливу — 32 тонни. «Полив — це плюс половина врожаю, — стверджує Григорій Михайлович. — Він себе виправдовує. Головне, щоб була вода, а її катма...»

Трудомістка справа

ГРИГОРІЙ Ткаченко певен, що конкуренції вітчизняній картоплі за якістю в Україні нема. У Білорусі та Росії, не має сумнівів фермер, бульба гірша, але люди, які рахують кожну гривню, змушені купувати дешевшу, хоч і погану, закордонну. Щоправда, це відбувається за умови, коли ціна на нашу картоплю перевалює позначку 6 гривень за кілограм. Тільки тоді конкурентам вигідно тут продавати. Ціну 5-6 гривень за кілограм Григорій Ткаченко називає «золотою». Вона влаштовує і виробника, і споживача. Все, що понад, — од лукавого.

Картоплярство, як і тваринництво, — справа трудомістка, тож на території Чернігівського району господарства, які займаються промисловим картоплярством, а особливо — тваринництвом, можна порахувати на пальцях. «Напорівське» — одне з таких.

— Тваринництво — це моє життя, — зізнається Григорій Ткаченко. — Це і соціальний проєкт, і цікавість, і в тому числі бізнес. У нас у господарстві для цього все є: і доїльна зала, і кошари загородили, і розробили власний раціон. Взагалі ж тваринництво — це завод із виробництва молока. Навіть не маючи землі, можна цим займатися, якщо правильно все організувати».

Як досвідчений аграрій Григорій Ткаченко розуміє, як він пояснює, кричущу залежність цін на зернові та стан тваринництва. Каже, високі закупівельні ціни на зерно доб’ють вітчизняну галузь, тому все має бути в міру. «Раніше кілограм макухи ми купували по 7 гривень, нині ж ціна зросла вдвічі, — розповідає землероб і тваринник. — Кукурудза на корм коштувала 4 гривні, а тепер вона по 7-8 гривень. Ціни ж на молоко та м’ясо залишаються невисокими».

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Вшанували матерів
Читати
«Автосекондхенду» побільшало
Читати
В очікуванні четвертої хвилі
Читати
Якщо дуже захотіти, можна в космос...
Читати
Вихід іще шукають
Читати
Системно накопичують борги
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове