Де ділись «ковідні» гроші

Олена КОЩЕНКО.

Державна аудиторська служба України перевірила використання коштів фонду боротьби з коронавірусом у 2020 році. Виявлено фінансових порушень на суму понад 400 мільйонів гривень.

_{З історії проблеми}

ІЩЕ торік у березні, коли світом почала ширитися не відома досі людству вірусна хвороба, уряд почав шукати механізми фінансування заходів боротьби з нею. 13 квітня задля акумуляції коштів та оперативного реагування на пандемію Верховна Рада спрямувала значний обсяг їх на окрему статтю видатків державного бюджету. Так було утворено «Фонд боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками». Згідно з ухваленим законом, ці гроші могли направлятись урядом лише на такі статті видатків.

Перша — забезпечення сфери охорони здоров’я всім необхідним для протидії розповсюдженню коронавірусної інфекції, зокрема оснащення ліжок кисневими апаратами і реанімаційним обладнанням, закупівля тестів, що дасть змогу мати адекватну картину щодо захворюваності, а також ліків. Друга стаття — допомога громадянам із так званих груп ризику, підтримка сімей медиків, які загинули від коронавірусу під час ліквідації цієї хвороби, а також фінансова допомога фондам соціального страхування і загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Третя — обов’язкове державне страхування медиків, доплати до заробітної плати різним групам працівників бюджетного сектору (переважно це лікарі та правоохоронці), пов’язаним із боротьбою з COVID-19.

У 2020-му на ці потреби у фонді було акумульовано майже 66 мільярдів гривень, видатки з котрого, як запевняли в Офісі президента — кураторі фонду — будуть суворо цільовими, про що перед народом неодмінно звітуватиме уряд.

Словом, усе мало бути кинуто на приборкання в Україні пандемії і безпосередній захист і порятунок найціннішого — її громадян. Може, так би воно і сталось, якби після цього не почались просто дивовижні «законодавчі метаморфози». Так, 18 червня, коли хворих на коронавірус в Україні ставало дедалі більше і постала загроза браку ліжок для прийому уражених на ковід тяжкохворих у лікарнях, Верховна Рада ухвалила зміни до закону про держбюджет та додала до можливих напрямів використання коронавірусного фонду ще й так звані інфраструктурні проєкти. А вже 1 липня уряд ухвалив рішення про виділення на будівництво автодоріг відразу понад половину коштів фонду — 35 мільярдів гривень. Чому гроші були використані на просування президентської розрекламованої програми «Велике будівництво» і спорудження саме доріг, а не на передовсім інфраструктурні об’єкти, пов’язані з медициною, ту ж модернізацію приміщень лікарень та закупівлю для них сучасного обладнання? Це питання обуреного суспільства можновладці залишили без відповіді.

До того ж у рамках розподілу коштів з COVID-фонду уряд іще й дістав право створювати, як було записано в ухвалі Верховної Ради, «нові бюджетні програми» без внесення змін до закону про бюджет, що зазвичай заборонено.

_{Лікарні й хворі почекають?}

ВІДРАЗУ по тому потужний фінансовий інструмент боротьби з COVID-19 почали широко використовувати на потреби, не пов’язані з медичною галуззю та боротьбою з ковідом.

Зокрема, наша газета вже писала, і не раз, про витрачання «коронавірусних» грошей на президентську програму «Велике будівництво», слідами непрозорих схем якої в регіонах було порушено десятки кримінальних справ і ще стільки ж нині розслідуються. Про зйомки коштом «ковідного» фонду телевізійних серіалів. Як і про те, що торік із фонду було надано 475,8 млн грн «на відновлення видатків у сфері фізкультури та спорту» та 48,4 млн грн — «на відновлення видатків Фонду держмайна»…

При цьому витрати на потреби медичної галузі виявились найслабшим місцем фонду. Так, за дев’ять пандемічних місяців минулого року уряд виділив Міністерству охорони здоров’я «аж»… 21,8 мільярда гривень. Та й ті не всі вчасно дійшли за призначенням, оскільки МОЗ освоювало кошти ще й зі значною затримкою, з огляду на тривалість процедур із оформлення їх використання. При цьому, наголошують експерти, станом на 1 червня витрат на медицину з фонду взагалі не було. Вони почались у жовтні, коли накотилася нова хвиля коронавірусу.

Промовистий приклад цього — закупівля апаратів штучної вентиляції легень, яких так гостро потребували вітчизняні реанімації для порятунку тяжкохворих. Хоча кошти були виділені у квітні, наказ про розподіл апаратів ШВЛ міністр Максим Степанов підписав лише 11 листопада.

Або візьмімо доплати лікарям за роботу з хворими на коронавірус, які Президент Володимир Зеленський пообіцяв ще 29 березня. Рішення про спрямування надбавок і доплат медичним працівникам (5,9 млрд грн) було ухвалене лише в липні, а паспорт бюджетної програми затвердили взагалі наприкінці вересня 2020 року. Тож до осені лікарі отримували доплати лише з місцевих бюджетів. А які «багаті» скарбниці місцевих громад — загальновідомо.

Принагідно також згадаймо і рішення про спрямування коштів на закупівлю обладнання для приймальних відділень опорних лікарень (4,7 млрд грн), за підготовку якого відповідав МОЗ, — уряд ухвалив його тільки в липні.

Загалом чотири з дев’яти рішень про виділення коштів на медичну галузь (зокрема, надання субвенції місцевим бюджетам для придбання кисню) були ухвалені урядом у жовтні та листопаді 2020 року, тобто через 8 місяців після початку пандемії.

_{Викривальний аудит — лише поверхня корупційного айсберга}

ЧЕРГОВИМ докором нашій владі є результати перевірки використання коштів із фонду боротьби з COVID-19, яку провела Державна аудиторська служба, згідно з вимогами підписаного між Україною та Міжнародним валютним фондом меморандуму. Основні звітні цифри такі. Під час аудиту було з’ясовано правильність використання грошей із фонду в розмірі 44,49 млрд грн, що становить 66,9% загальної суми коштів, узятих звідти станом на початок нинішнього року. Виявлено фінансових порушень на суму 406,8 млн грн, які призвели до втрати фінансових і матеріальних ресурсів на суму 114,4 млн грн.

Зокрема, перевірка процедур тендерних закупівель обладнання і медикаментів засвідчила, що кожна четверта була проведена з процедурними порушеннями. Нерідко «переможці тендерів були вибрані неправомірно». Треба розуміти, що «хтось» у владі одержав за це хороші «відкати». Також були виявлені факти істотного завищення в угодах цін на замовлені державою обладнання, ліки і послуги…

«За результатами проведених перевірок були ініційовані заходи щодо притягнення до адміністративної відповідальності 95 посадових осіб, які допустили порушення», — йдеться у повідомленні Державної аудиторської служби України. Втім, цей викривальний аудит називають тільки поверхнею велетенського айсберга, корупційні «ниточки» від якого, за словами добре обізнаних із політичним і держбюджетним закуліссям експертів, тягнуться нагору — до нинішніх можновладців. Тих самих, які за два роки «служіння» народу під гаслом боротьби з коронавірусною інфекцією і політичного популізму встигли нажити чималих статків. Уникнувши при цьому відповідальності за незаконну розтрату коштів зі спеціального фонду боротьби з коронавірусом.

Хтось добряче збагатився, «заощадивши» на заходах проти ковіду в державі. Тим часом багато співвітчизників (таких уже 43 тисячі) померли в муках через прикотковані в асфальт «ковідні» гроші, так і не діждавшись кисневої маски чи апарата штучної вентиляції легень, бо їх просто не було для нього у лікарні. А скільки родин опинились у величезних боргах, купуючи ліки, якими начебто мала забезпечити хворих на коронавірус держава. Соціальні мережі рясніють розповідями про «безплатне лікування» тих, хто сам потрапив до лікарні з ковідом або хтось із його рідних. Страшно читати їхні дописи! Ось що насправді стоїть за скупим рядком зі звіту Державної аудиторської служби України про виявлені у коронавірусному фонді «фінансові порушення на суму 406,8 млн грн». За такої влади наше життя сьогодні залежить від жертовності й самовідданості медиків у регіонах, яких держава так само залишила без належної підтримки.

Тим часом, за даними офіційного інформаційного порталу Міністерства охорони здоров’я України, коронавірусна інфекція уразила 2,1 мільйона співвітчизників, і кінця епідемії не видно. Чи є що важливішим за здоров’я нації і захист життя громадян Української держави? Чи розуміють це ті, хто нині при владі?