Вербиченька

Cторінку підготувала
Устина ГРЕЧАНЮК.

• Згадаймо минуле

Ім’я розповідає

Ольга ПОДОЛЯК.

ЛЮДИНУ, кажуть, прикрашає не ім’я, а її вчинки. І все ж у всі часи люди намагалися наректи немовля якнайпоетичніше. До того ж колись вважалося, що ім’я містить у собі образ душі, є путівником людини.

Після прийняття християнства новонароджених почала називати церква на честь святого, день якого припадав на найближчий час. Але норми моралі істотно впливали на звичай давати ім’я. Наприклад, дитині, яка народжувалася поза шлюбом, вибирали неблагозвучне ім’я. Так було й тоді, коли до церкви йшли без дарунків або коли родина новонародженого чимсь завинила перед церквою чи громадою.

Якими були імена за сивої давнини, свідчать архівні джерела. Досить цікаві, особливо жіночі, можна зустріти в «Актовых книгах Полтавского городового уряда 17 в.». Простежується певна закономірність. Полтавки 17 століття мали імена, складені з трьох чи й чотирьох слів. Першим зазвичай ішло жіноче ім’я (наприклад Мотря), за ним ім’я її чоловіка (Степаниха — від Степана), а вже потім прізвище (Чигиринка). Часто до жіночого імені додавали назву місцевості, де жінка жила чи народилася. Приміром, Мотря Демчиха Печениковна Тахтауловська (від села Тахтаулове).

Інколи жінці за якою-небудь рисою характеру чи за певним родом її занять давали прізвисько, що пізніше перетворювалося на прізвище. Скажімо, дружину дяка називали Дячиха Марія Андріїха, шевця — Шевчиха Андрущиха. Вівдя Гаврилиха, очевидно, була чорнява, тож дістала прізвисько Чорна, а Томашку Хвенну нарекли Гладкою, найімовірніше, через її огрядність.

Трапляються в «Актовых книгах» жіночі прізвища, які свідчать, що їхні власниці були родичками високопоставлених осіб із місцевої козацької верхівки. Так, дружину полтавського полковника Івана Іскри звали Іскрихою Іванихою. Дружина чи донька ще одного полковника — Прокопа Левенця носила ім’я Левенчиха Прокопова Маруся.

Походження і значення більшості давніх жіночих імен пояснити важко. Неможливо навіть уявити сучасну жінку з ім’ям та прізвищем Ювга Андрушчиха, Таця Бутиха, Галюниха Хвенна Федориха, Журманка Жаданиха, Кисломедка Таця, Вохна Ковальчиха....

Цілком імовірно, що через кілька століть деякі сучасні жіночі (та й чоловічі) імена теж здаватимуться кумедними.