Вербиченька

Cторінку підготувала
Устина ГРЕЧАНЮК.

• Слово про сучасницю

З особливою турботою

Людмила ШУНКОВА.

Київська область.

Олена Федорівна Данильченко — лікар-неонатолог пологового відділення Іванківської районної лікарні. Вона опікується новонародженими і немовлятами до 28 діб їхнього життя. 20 років Олена Федорівна спостерігає за розвитком дитяток, які щойно з’явилися на світ, а в разі потреби виходжує їх.

— У родині я перший медик. Молодші, сестра Катя та брат Михайло, обрали інші спеціальності, — розповідає Олена Федорівна. — А я із професією визначилася ще в дитинстві, коли, граючись у дворі з подружками, «лікувала» їхні подряпини власними мазями, зробленими з листя подорожника. До Київського медичного університету вступила не за першим — аж за третім разом. До цього працювала у відділі статистики Іванківської райлікарні санітаркою. Але своєї мети — стати медиком — не полишала. Інші варіанти навіть не брала до уваги. Потім було переведення до Полтавського ВНЗ: поїхала за чоловіком, який після закінчення навчання дістав направлення вчителювати в тій області. Коли під час уже мого розподілу на роботу почула знайому назву — село Горностайпіль Іванківського району — не вагалася, зразу обрала рідний край.

Але працювати їй випало в Іванкові, де на той час не вистачало педіатрів. Зате відповідальної роботи — аж надто. Їй поталанило з наставниками. У важких ситуаціях ставали поруч досвідчені колеги Людмила Дідківська, Світлана Туманова, Валентина Бойко, Тетяна Кілішинська... І донині Олена Федорівна дуже їм вдячна. З часом уже й сама відчула себе в ролі наставника, працюючи з інтернами-педіатрами.

— Мої пацієнти — наче янголятка, — зворушено каже лікарка. — Спостерігаєш за ними, і настрій поліпшується, сил додається. А коли хтось із них захворіє, то стає мені ніби рідним сином чи донечкою, тож і турбота про них особлива. Щоразу після одужання кожної крихітки відчуваю справжнє щастя. Поруч мене — колектив помічниць медсестер, кожна з яких сумлінна у виконанні своїх обов’язків. Після пологів матері повертаються додому з навичками догляду за своїми кровинками...

Олена Федорівна за потреби без зайвих слів замінить колегу з дитячого відділення райлікарні. Її професійність і сумлінність давно по праву оцінили за межами медустанови. Про це свідчать численні подяки та грамоти селищного голови, голів РДА та райради. Але найдорожчими для неї завше є вдячні слова матусь новонароджених.

У вільний час Олена Федорівна любить вирощувати кімнатні квіти, плести спицями. Колись малому синові навіть іграшки в’язала. Тепер Ігор працює у столиці, а до батьків їздить на гостину. Напередодні матуся годинами чаклує на кухні, аби побалувати смачненьким чоловіка з сином.