Наша пошта

Фронтові подруги

Анатолій СТЕПАНЕНКО.

смт Вільшанка

Кіровоградської області.

Фото з сімейного архіву.

НАПЕРЕДОДНІ Дня Перемоги у Другій світовій хочу через газету привітати живих учасників війни і пом’янути тих, кого вже нема з нами. Серед них і двоє маминих братів Павленків. Іван зник безвісти у 1941-му, Андрій — 1943-го.

Згадаймо добрим словом також тих, чия праця задля перемоги була малопомітною, але теж важливою: фронтових праль, серед яких була і моя мама Варвара Ананіївна Павленко (праворуч на фото). Навесні 1944 року її, вісімнадцятирічну, мобілізували до лав радянської армії.

Варто сказати, що навантаження на банно-пральні загони було неймовірне. Щоденна норма прання на одну людину сягала близько 400 натільних комплектів (закривавлених, чорних від бруду та кіптяви). І це все вручну!

Пішки вслід за передовими підрозділами Варвара Павленко пройшла Румунію, Болгарію, Югославію, Угорщину, Австрію. Була нагороджена медаллю «За перемогу над фашистською Німеччиною». 1945-го, вже як вільнонаймана робітниця, залишилась у військовій частині, що дислокувалась у румунському місті Крайова, звідки і демобілізувалася 1948-го.

Зі своїми фронтовими подругами мати підтримувала листування до 1960-х років. На жаль, після важкої тривалої хвороби її рано не стало.

Маю надію, що хтось із її товаришок ще живий, а їхні діти, внуки і правнуки низько схилять голови на знак пошани до своїх «непримітних» героїнь — фронтових праль. У нашому сімейному архіві збереглося, на жаль, лише кілька прізвищ: Марія Шокотько з Дніпропетровщини, Євгенія Луців із Тернопільщини, Катерина Цуркан та Галина Танова з Одещини. На багатьох інших фотографіях є тільки імена або й узагалі ніяких підписів.

Низько вклоняємося їхній пам’яті. Нехай мрії про краще життя наших матерів втіляться у їхніх дітях, онуках, правнуках. З Днем Перемоги!