Наша пошта

Вкотре стукаємо у двері

Микола ЮРЧИШИН.

ВАРВАРА Олексіївна Кравчук — давня передплатниця «Сільських вістей». Мешкає у Білій Церкві на вулиці Січневий прорив. Жодного разу їй не відмовляли у передплаті улюбленого видання. Та ось цієї весни операторів поштового відділення, що на вулиці Турчанінова, 11, ніби лихий ґедзь укусив. 29 березня вони категорично відмовили В. Кравчук у передплаті «Селяночки» на травень та червень нинішнього року. Сказали, що вже пізно, хоча передплата тривала до 10 квітня. Про це йшлось у критичній замітці «Чергові витівки Укрпошти», опублікованій у нашій газеті 2 квітня.

І ось дзвінок В. О. Кравчук до редакції. Газету поштарі їй передплатили, вибачилися за несумлінних операторів.

А чи вибачиться хтось перед Галиною Василівною Власенко із Галаганівки Чигиринського району Черкащини за черствість і душевну глухоту місцевих поштовиків? Ось що вона пише: «Рік тому перенесла інсульт, маю ІІ групу інвалідності. А справа в мене така. Ще з грудня минулого року прошу не допрошуся листоношу передплатити мені «Сільські вісті», які безперервно одержувала 41 рік, а вона щоразу відмовляє. Останній раз звернулася з таким проханням 19 березня, коли приносила у черговий раз мені пенсію, проте у відповідь почула, що вона передплатою не займається. І так мені стало боляче, що не зможу читати своєї «Селяночки». А ще гірше, що ніхто не хоче дослухатися мого голосу. Радіо обірвано, телевізор не працює. Ходжу ледь-ледь, із двома палицями. Дякувати Богу, двічі на тиждень навідується соцпрацівниця, принесе води і продуктів, яких я замовлю. Бідую через старість і хворобу, але газету хочу отримувати, бо вона для мене є світлим промінчиком у цю трудну годину. Допоможіть, щоб хтось із поштовиків урешті-решт узяв у мене гроші на передплату, не відмовив, як до цього часу. Останній номер «Сільських вістей» одержала 24 грудня 2020 року».

Цього листа я зачитав по телефону за номером (0472) 37-80-70 відповідальній працівниці передплатного відділу Черкаської обласної дирекції Укрпошти. Там пообіцяли, що «Сільські вісті» пані Галині будуть передплачені. Редакція бере це під контроль.

А ось якого листа за дорученням жителів села Антонівське Межівського району Дніпропетровщини надіслала на адресу гендиректора Укрпошти Ігоря Смілянського Людмила Василівна Чугуєва: «Звертаємося до вас з великим проханням — скасувати скорочення поштарів у Межівському районі, оскільки мешканці наших віддалених сіл, серед яких переважна більшість — похилого віку, багато хто із категорії маломобільних, зовсім не можуть обходитися без послуг поштового зв’язку, бо це єдина ниточка, яка пов’язує їх із зовнішнім світом. Насамперед листоноші передплачують газети, купують харчові продукти, побутову хімію, засоби особистої гігієни, замовляють ліки (бо аптеки й магазини також відсутні), сплачують комунальні послуги і таке інше. Без поштарів навіть такі елементарні потреби неможливо буде задовольнити. А це катастрофічно погіршить якість життя селян, яке й без того невеселе. Крім того, працівники так званих пересувних відділень не зможуть вчасно і на належному рівні надавати послуги мешканцям, бо дороги практично в усьому районі у критично незадовільному стані, і найближчим часом ситуація не поліпшиться.

Оскільки переважна більшість клієнтів віддалених сіл глибоко похилого віку, то вони не мають фізичної змоги дійти до пересувного відділення.

З огляду на вищесказане просимо вас, пане Смілянський, зберегти наявну мережу поштових відділень. Ми віримо: хто стукає, тому відчиняють. А чи так думаєте ви, Ігорю Юхимовичу?»

А й справді, цікаво було б дізнатися думку гендиректора з приводу цього питання і нам.