|
Архів Вівторок,
№ 29 (19877) |
 Про нас |
 Реклама |
 Поточний номер |
 Передплата |
| |
| Малюнки А. Василенка | PDF архів | Архів |
| У номері: | Пост здоров’я |
|
|
|
|
||||||
|
||||||||
|
||||||||
|
| ||||||||
Версія для друку На головну
«Успішне корпоративне управління» з олією та пральним порошком Віталій НАЗАРЕНКО. Чернігівська область. Фото автора.
Наша газета не раз розповідала, як поштарі в глибинці заледве зводять кінці з кінцями. У результаті так званої реформи понад десять тисяч працівників поштового зв’язку по всій країні опинились на вулиці. Ті листоноші, що ще залишились у великих населених пунктах, гарують за трьох, а отримують як за одного. Окрім основної роботи, їм ще й норми виторгу доводять. Отже, аби заробити на зарплату, треба продати на кругленьку суму товару. Сьогодні наш репортаж із Чернігівщини. Сумні реалії ЯКЩО зарплата у керівників Укрпошти — понад мільйон гривень, у членів Наглядової ради — більш ніж 200 тисяч, а в керівників обласних управлінь — кілька десятків чи й сотень тисяч, то у «робочих бджілок» цієї структури — «мінімалка». Про реалії поштової «реформи» розповідає листоноша села Петрівка, що в Бобровицькій громаді, Світлана Білановська (на фото). Світлана Миколаївна тепер уже не лише листоноша, а ще й касир-фінансист, продавець, реалізатор, обліковець… — До реформи у поштовому відділенні працювали начальник та дві листоноші, — каже жінка. — Нині ж лишилася тільки я. На мене скинули багато обов’язків. Раніше я розносила газети та доставляти пенсії, ходила по селу. Тепер повинна приймати платежі, передплачувати і розносити газети, доставляти пенсії, приймати і видавати посилки. Я не приймала платежів, бо тут сиділа начальниця, а тепер уся робота й відповідальність на мені. Фактично я тут працюю за трьох, — каже Світлана Миколаївна. — За це вам потрійну зарплату дали? — уточнюю. — Якби ж то… Зарплата сільського працівника пошти мізерна. Спершу жінку оформили на ставку, а згодом перевели на 0,7. «На руки отримую 3 тисячі гривень», — не приховує своїх скромних доходів сільська листоноша. «А пані Дорошенко, кажуть, 300 тисяч одержує», — уточнюю про начальницю обласного відділення Укрпошти. «А Смілянський — два мільйони... Нам до них не рівнятись! — зітхає Світлана Білановська. — Я казала, якщо я тут сама, то мені хоча б ставку давали. Що ж це за гроші? На мене стільки всього скинули…» — Цікаво, а чим вони обґрунтовували зниження ставки? — ведемо далі розмову. — Начальство каже, що, за їхніми підрахунками, мій обсяг роботи не тягне на ставку, — пояснює поштарка. — А є плани чи зобов’язання? — цікавимось. — Є, звісно. Привозять товар і кажуть, щоб продала за місяць на 4 тисячі. Порошок, олія, мило, всяке різне. План, сказали, обов’язково треба виконувати. Ми торгуємо товаром, і нам це йде в заробіток. Якась там премія — 40 чи 50 гривень. Не кожному воно треба, а я не буду людей примушувати купляти. Прошу, щоб брали, — ділиться секретами поштової торгівлі пані Світлана. Ось такі реалії реформи на селі… Статистика — річ необ’єктивна ЗГІДНО з даними Укрпошти, 70% усіх витрат компанії становить фонд оплати праці, понад 80% із якого йде нібито на оплату праці листонош, операторів та інших технічних працівників. З урахуванням того, що в 2016-2020 роках штат компанії значно «порідів», щорічне зростання показника середньої зарплати становило 15-18%. У 2018 році середня зарплата в Укрпошті була 6,8 тисячі гривень, у 2019-му — 7,4 тисячі, у 2020-му — 8,6 тисячі гривень. Найсуттєвіше за цей час зросла оплата праці безпосередньо гендиректора Ігоря Смілянського. Якщо 2018-го щомісячний дохід головного поштаря країни становив трохи більше 570 тисяч гривень, то наступного року його оклад (до того ж ще преміальні й надбавки) різко підскочив до 1,4 мільйона гривень. У 2020-му дохід пана Смілянського також був солідно «проіндексований» — майже до 1,9 мільйона гривень. Найгірше те, що «круті перемоги» зі зростанням рівня зарплати працівників Укрпошти видаються владою за успішний приклад упровадження реформи «корпоративного управління державною власністю». Де-факто широкій громадськості наводяться фінансові показники, які пояснюються роботою наддорогого топ-менеджменту держкомпанії і діяльністю наглядових рад, що складаються з іноземних громадян, які не зрозуміло чим зайняті (отримуючи при цьому винагороди в розмірі 200-400 тисяч гривень на місяць). Листоноші ж по селах тим часом заледве можуть прогодувати сім’’ю, при цьому дуже тяжко працюючи і маючи величезну відповідальність. Версія для друку На головну |
Чекати підвищення зарплати чи звільнення?ЧитатиНе стратегічні, то й продамоЧитатиЯкі очільники, такі і результатиЧитатиАле за мову боремось!ЧитатиСвяткувати по-особливомуЧитати |
|
