Час діяти, а не спостерігати

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Давно не було в Дніпрі такої бурхливої конференції обласної асоціації фермерів, якою вона несподівано видалася цього року. Її вже назвали останньою краплею терпіння власників фермерських господарств та промовистою прелюдією неминучих після відкриття ринку землі потрясінь. Мов навмисне, конференції ще й передувала надзвичайна подія, яка показала, що може чекати селян найближчим часом.

ІМ’Я Михайла Саєнка відоме не лише у Дніпропетровській області, а й багатьом фермерам в інших куточках країни. Він чи не першим доклав усіх зусиль, щоб у незалежній Україні виник і здобув розвій фермерський рух. Власне ФГ «Самара» Саєнко зареєстрував ще у квітні 1991 р. Отримавши потім у постійне користування дві земельні ділянки — сукупно 53 гектари.

Життя, на жаль, не вічне, і дванадцять років тому Михайла Михайловича не стало. Господарство успадкував його син Олексій, який підхопив батькову естафету. Але Саєнкові-молодшому довелося пройти довгим шляхом боротьби, витримати каскад судових розбірок, поки торік у вересні нарешті не сталося вистражданого: Велика палата Верховного Суду на час існування ФГ зберегла за ним, а отже, і за спадкоємцями право постійного користування тими земельними ділянками, які були надані засновникам господарства. Тобто має місце правовий висновок: це рішення винесено не тільки для «Самари», а для всіх фермерських господарств. Історичної перемоги добилася юридична служба Дніпропетровської обласної асоціації фермерів. Хто міг подумати, що над рішенням Верховного Суду, та ще й стосовно саме Олексія, позбиткуються?

У лютому цього року Саєнко-молодший несподівано дізнався, що торік восени земельні ділянки в нього… відібрали. Не попередивши, нічого не пояснивши, не шукаючи правових підстав.

— Вчинено безпрецедентний навіть для теперішніх корупційних діянь замах на фермерський рук, — обурено каже голова обласної Асоціації фермерів і приватних землевласників Анатолій Гайворонський. — Підлим ударом під дих спробували вибити з наших полків не просто одного окремо взятого Олексія Саєнка, а саму ідею і потребу відстоювати малий і середній аграрний бізнес та інтереси українського села.

А сталося ось що. Одного дня без будь-якого попередження Новомосковська РДА виводить із державної власності земельні ділянки ФГ «Самара», а Вільненська сільрада приймає їх у комунальну. Й 24 годин не минуло, як остання встигає передати їх… у спільну приватну власність двом групам сторонніх і не відомих громаді осіб, які за день(!) до цього створили ФГ «Агросвіт» і «Вільне Агро». Нахрапом утнули оборудку без участі Держгеокадастру, попередніх заяв, дозволів тощо. Навіть не було необхідного рішення про надання дозволу на замовлення землевпорядних документів. Просто скористалися тими документами, які замовляв і оплачував… Олексій Саєнко. Обласна Асоціація фермерів налаштована домагатися слідства і заслуженої кари для замовників і виконавців цієї злочинної оборудки. Свого прапора, піднятого тут ще Михайлом Саєнком, зі своїх міцних рук вона не збирається випускати.

Про це та про інші болючі проблеми говорили на звітній конференції дніпропетровські аграрії. Обурювалися тим, що відбувається сьогодні, за якихось два місяці до відкриття ринку землі. І оточення Президента, і «монобільшість» наобіцяли сім мішків гречаної вовни: як мінімум п’ять законів для супроводу цивілізованого і прозорого торжища. Тільки де ж вони? Обіцяного фермери досі чекають, але критичний час утрачено. А крім п’яти законів, ще цілих 50 підзаконних актів мають прийняти уряд і його служби, а вони до їх підготовки, вочевидь, ще й не бралися. Треба бити на сполох, волати і вимагати дотримуватися обіцяного — поки не стане геть пізно! Тим часом центральний штаб Асоціації фермерів України (АФУ) мовчить, і не інакше, щоб дати ошуканим «випустити пару», скликає черговий з’їзд — думаєте ось-ось? — аж на 19 червня, День фермера у календарі. Залишиться хіба що святкувати — влаштувати бенкет під час чуми, чи як?

Пристрасті на конференції сягнули точки кипіння. Пролунала навіть пропозиція не включати до порядку денного обрання делегатів на наступний з’їзд АФУ. Обласна організація, по суті, з викликом відмежувалася від усеукраїнської. Делегати конференції у Дніпрі у своїх палких промовах наголошували, що «область і центр явно опинилися на роздоріжжі й розходяться у різні кінці, якщо не по різні боки барикад». У лідера дніпровської філії Гайворонського, за його словами, на останньому зібранні у Києві навіть силою відібрали мікрофон, аби не каламутив воду своїм баченням стратегії і тактики для фермерських полків та батальйонів.

Тим часом позиція у дніпропетровців проста і зрозуміла: настав час діяти, а не говорити і спостерігати. І вони її підтверджують вагомими здобутками. Три роки тому в області сталося понад сто рейдерських захоплень ФГ, їхнього майна та вирощених урожаїв. Були також криваві розбійницькі напади на сім’ї фермерів. Зрозуміло, чинили все це бандформування, однак не секрет, що під «опікою» місцевих органів поліції та прокуратури. А позаторік рейдери вгамувалися. Домоглася цього обласна асоціація власною невідступністю, і не завдяки допомозі столичного керівництва АФУ, а навіть наперекір йому — такої думки у Дніпрі не тільки сільські підприємці та бізнесмени, а й одноосібники, кооператори та власники селянських і присадибних господарств. Наприклад, торік в області стався безпрецедентний напад на відомого в Томаківському районі фермера Миколу Шапошника. Його силоміць утримували в «ув’язненні», поки розпродували вирощене ним збіжжя. Банду, яку зібрав житель Києва, врешті-решт під тиском обласної «Фермерської самооборони» затримали і знешкодили. А від столичного керівництва АФУ ніякої допомоги не дочекались.

— Або таке, — говорив у своїй звітній доповіді Анатолій Гайворонський, — ми з Дніпра, деякі інші області також веземо фермерів-побратимів, у яких терпець урвався далі миритися з неприхованим ігноруванням інтересів і потреб малих і середніх сільгоспвиробників, мітингуємо під стінами парламенту чи урядових структур, а керівництво АФУ тим часом ні за холодну воду. Здали позиції. Була асоціація грізною силою, а тепер ладна мало не кланятися перед можновладцями.

І це в той час, коли потрібно мобілізуватись і боротись за право хазяйнувати на своїй землі. Дніпропетровські фермери небезпідставно прогнозують, що не ринок землі насправді відкриється у нас з 1 липня ц. р., а спекуляція нею та дерибан на повну силу. Оскільки мало обмежити по 100 га в одні руки — необхідна ще й заборона впродовж 10 чи й 20 років не продавати придбаних ділянок. Купив — починай фермерувати! Інакше скуплять «круті» та прудкі поперед тих, кому земля справді потрібна для хліборобства, і перепродуватимуть далі тим же фермерам, аж степи гудітимуть. А якщо придбав і хазяйнуєш, то і проживай там, де господарство створив. Так має бути, якщо дбати про збереження українського села і загалом держави. Або ще: на словах землі сільгосппризначення передають у розпорядження ОТГ. А фактично досі справа, як було, коли віжками правили то райради та РДА, то Держкомземи, фактично не рухається. Бо наразі те саме роблять Держгеокадастри. Фермерам нині треба брати владу за петельки і гучно вимагати завершення земельної децентралізації: передавати землі сільгосппризначення у розпорядження ОТГ.

І все ж фермери Дніпропетровської області вирішили, що у сьогоднішній ситуації необхідно триматися купи, гуртуватися в один кулак. Тож на конференції ухвалили, що до Києва на з’їзд АФУ делегати від області поїдуть, але намагатимуться «поміняти коней на переправі». Мова про керівництво АФУ, яке веде геть беззубу політику. Інакше безповоротної поразки фермерському руху не уникнути.