Архів
П’ятниця,
16 квітня 2021 року

№ 28 (19876)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник
  Версія для друку          На головну
  • Від Афін-1896 до Токіо-2021

Босоніж дорогами олімпійського Рима

Микола МОТОРНИЙ.

Частина марафонської дистанції пролягала через центр столиці Італії.

Уперше Рим дістав право на проведення Олімпійських ігор на шостій сесії МОК у червні 1904 року. Столиця Італії мала приймати IV літні Ігри-1908. Однак потужне виверження вулкана Везувія перешкодило організувати олімпійські старти. Тоді це право делегували Лондону. Через пів століття, 15 червня 1955 року, на 50-й сесії МОК у Парижі, Рим був обраний столицею сімнадцятих літніх Олімпійських ігор.

З 25 СЕРПНЯ по 11 вересня за медалі різних гатунків змагалися 5348 спортсменів (4738 чоловіків і 610 жінок) з 83 країн. Жорсткому протистоянню між східними і західними державами на Іграх в Римі на тлі надзвичайно складних політичних відносин між СРСР і США, НДР і ФРН сприяли ще й засоби масової інформації, позиції спортивних керівників і тренерів, навіть дії оргкомітету Олімпіади. Так, напередодні від’їзду до Рима легкоатлетичної команди США на запитання тележурналіста, чи виграють вони в легкоатлетів СРСР, старший тренер Ларрі Снідер відповів: «Ми вб’ємо їх!». Це призвело до того, що в Олімпійському селищі радянські спортсмени та їхні колеги зі східноєвропейських країн розмістилися в його східній частині, а спортсмени зі США, Великої Британії та їхніх політичних союзників — у західній. Існувала «буферна зона», в якій жили спортсмени Швейцарії, Ліхтенштейну та інших нейтральних країн. НДР і ФРН ще виступали єдиною командою, але мешкали та харчувались окремо. Звичайно, все це не налаштовувало на взаєморозуміння.

Та все ж Римська олімпіада увійшла в історію чудовою організацією і високим рівнем спортивної боротьби. 25 серпня 1960 року на олімпійському стадіоні комплексу «Форо Італіко» відбулась урочиста церемонія відкриття Ігор. Напередодні цієї події на площі Святого Петра в Римі перед величним собором відбувалося виняткове видовище. Тисячі спортсменів усіх рас і кольорів шкіри, атеїсти і прихильники різних релігій, хто з цікавості, хто щиро віруючи, прийшли по благословення Папи Римського.

На Іграх було встановлено 74 олімпійські та 27 світових рекордів. Олімпіада-1960 стала символом нової Європи, яку вже переставали називати післявоєнною. Сучасна інфраструктура, нові технології, змагання транслювалися вперше по всьому світу. Ігри стали черговим підтвердженням факту, що Радянський Союз — провідна спортивна держава світу. Наші спортсмени завоювали 103 медалі — 43 золоті, 29 срібних і 31 бронзову. А ще 682,5 очка в неофіційному командному заліку. Збірна США, єдиний на той момент наш гідний суперник, — на твердому другому місці з 71 медаллю: 34 золотих, 21 срібна, 16 бронзових. І, відповідно, 463 очки. Третіми фінішували італійці. Збірна СРСР у легкій атлетиці виборола 11 золотих нагород. Із них, мабуть, найцінніша завойована Петром Болотниковим в бігу на 10 кілометрів. У спортивній гімнастиці — 10 золотих. І що за імена — Борис Шахлін, Альберт Азарян, Лариса Латиніна (киянка родом з Херсонщини на фото в центрі), Поліна Астахова, Софія Муратова, Лідія Іванова. У нас було золото у велоспорті — Віктор Капітонов виграв шосейну гонку. Медаль найвищого гатунку в кінному спорті у змаганнях з виїздки завоював Сергій Філатов, у фехтуванні перемогли чоловіча та жіноча збірні СРСР. І, нарешті, було завойовано золото у вітрильному спорті, про що тепер можна тільки мріяти. Яхтсмени Тимур Пінегін і Федір Шутков стали найкращими в класі «Зоряний». Всього ж «золото» завойовано в 12 видах спорту. Щоправда, не було серед них плавання. Там домінували американці.

Уперше в історії Ігор старт і фініш марафону (дистанція 42 км 195 м) знаходилися за межами олімпійського стадіону. Через спеку забіг почався ввечері. Коли стемніло, шлях спортсменам освітлювали солдати з факелами. Фаворитом вважався радянський марафонець Сергій Попов, оскільки на той момент світовий рекорд (2:15:17.0) належав саме йому. Спершу лідирував багаторазовий чемпіон Бельгії Ауреліо Вандендріссхе. До 20 км вперед вирвалися двоє африканців — ефіоп Абебі Бикила, який біг босим, і марокканець Заради Бен-Абдесселам. У такій послідовності вони і фінішували. Додому Абебі, який переміг ще й зі світовим рекордом, повернувся національним героєм. По всій Африці розпочався біговий бум. Дехто із натхнених Бикилою хлопчаків за якийсь час теж стали чемпіонами, а їхній кумир через 4 роки першим в історії олімпійського марафону захистив чемпіонський титул. І знову зі світовим рекордом — 2:12:11.2.

На жаль, на Іграх у Римі була зафіксована перша смерть спортсмена, який напередодні старту вживав стимулюючі препарати. Ця доля спіткала 23-річного данського велогонщика Кнуда Енемарка Єнсена. Він знепритомнів під час гонки на 100 кілометрів унаслідок серцевого нападу. Незабаром данець помер у лікарні. На той час поняття допінгу, як і самих тестів на нього, ще не існувало. Допінг-контроль запровадили тільки 1968 року на Олімпіаді-1968 в Мехіко.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Субсидійне коло звузили
Читати
Крапку в довиборах ще не поставлено
Читати
Операція «Iнтернетизація»
Читати
Горить-палає...
Читати
На бізнес чинять тиск
Читати
«Витримали» стрибок
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове