• Від Афін-1896 до Токіо-2021

Мельбурнська Олімпіада українця Володимира Куца

Микола МОТОРНИЙ.

У листопаді 1956 року увага всього спортивного світу була прикута до далекого австралійського міста Мельбурн. Тут 22 листопада відбулось урочисте відкриття XVI Олімпійських ігор. А за сім років до цієї події на засіданні виконкому МОК розгорнулася запекла боротьба під час виборів майбутньої олімпійської столиці. На це право претендували десять міст, причому, крім Мельбурна, всі на Американському континенті: столиці Аргентини — Буенос-Айрес і Мексики — Мехіко, канадське місто Монреаль і шість претендентів від США: Детройт, Лос-Анджелес, Міннеаполіс, Сан-Франциско, Філадельфія і Чикаго. Суперечки були запеклі, і все ж переміг Мельбурн.

АЛЕ БОРОТЬБА на цьому не закінчилась. 1951 року на засіданні МОК у Відні знову розгорівся скандал навколо Мельбурна-1956. З’ясувалося, що там не можна провести змагання з кінного спорту за програмою Олімпійських ігор, бо, згідно з австралійським законом, тварини з-за кордону можуть ввозитися тільки після шестимісячного карантину. Це пояснюється тим, що в Австралії, з її високорозвиненим тваринництвом, не було жодної епідемії серед кінського поголів’я, і країна захищала себе від них. МОК усе-таки вирішив залишити Олімпіаду на Австралійському континенті, а змагання з кінного спорту перенести до Стокгольма.

Різноманітні скандали, зокрема й політичні, постійно супроводжували Олімпіаду-1956. Так, Нідерланди, Іспанія і Швейцарія вирішили бойкотувати Ігри після придушення повстання в Угорщині радянськими військами і смерті 100 демонстрантів. Угорська команда вийшла на парад під державним прапором 1918 року. А частина спортсменів після Олімпіади вирішила не повертатися додому.

Потім через Суецьку кризу Єгипет зазнав військової агресії з боку Великої Британії, Франції та Ізраїлю і теж не захотів брати участь в Іграх. Його підтримали Ірак, Ліван і Камбоджа. А за два тижні до олімпійських стартів вирішив залишити спортсменів удома Китай, оскільки офіційне запрошення від МОК отримала збірна Тайваню. В результаті порівняно з Олімпіадою-1952 кількість атлетів скоротилася з 4925 до 3342. Крім того, через віддаленість Австралії і дорожнечу квитків деякі країни взагалі не змогли відправити своїх атлетів, частина інших значно скоротила делегації. Проте, незважаючи на всі труднощі, літні Олімпійські ігри в Мельбурні відбулися, на них приїхали спортсмени з 67 країн.

Участь у цій Олімпіаді для спортсменів з Північної півкулі була немалим випробуванням через акліматизацію. Та попри це учасники змогли продемонструвати найвищий рівень майстерності та мотивації. Перше місце в командному заліку посіла команда СРСР, завоювавши 37 золотих, 29 срібних і 32 бронзові медалі. Другу сходинку турнірної таблиці зайняли олімпійці з США, удостоївшись 32 золотих, 25 срібних і 17 бронзових нагород. Третє місце дісталося господарям Олімпіади, вони змогли завоювати 13 золотих, вісім срібних і 14 бронзових медалей.

У неофіційному командному заліку збірна СРСР набрала 622,5 очка, набагато випередивши представників найсильніших спортивних держав, в тому числі й США (497,5 очка). Радянські спортсмени перемогли на турнірах з гімнастики, футболу, сучасного п’ятиборства, боксу, класичної боротьби, веслування на байдарках і каное, стрільби.

Під час Ігор стався ще один «політичний» скандал. У фінальному матчі ватерпольного турніру зустрілися збірні СРСР та Угорщини. Цей поєдинок дістав назву «матч на кривавій воді». Запекла боротьба призвела до того, що одному з угорських ватерполістів розсікли брову, і він вийшов з басейну закривавленим. Ледве вдалося вгамувати безлад на трибунах. Гра закінчилася перемогою угорців.

Та Мельбурнські Ігри-1956 все ж запам’яталися та увійшли в історію як «Олімпіада Володимира Куца». Видатний український бігун Володимир Куц (на фото в центрі), котрий народився в селі Олексине Тростянецького району на Сумщині, виграв на XVI Олімпійських іграх відразу дві золоті медалі на стаєрських дистанціях — 5000 і 10 000 метрів, встановивши нові олімпійські рекорди. Тим паче це було дивовижним, що наш легкоатлет, людина-легенда, не маючи добрих фізичних даних для бігу і зайнявшись ним серйозно у віці, коли чимало спортсменів уже завершують кар’єру, зробив такий ривок над собою.

У Мельбурні знову продемонстрували свою високу майстерність радянські гімнасти. Вони виграли першість і серед чоловіків, і серед жінок. Удруге абсолютним чемпіоном Олімпіади став львів’янин Віктор Чукарін. Серед жінок абсолютну першість завоювала київська студентка Лариса Латиніна. Вона стала рекордсменкою Ігор, виборовши чотири золоті медалі. Успіх радянської команди закріпили футболісти. У день закриття XVI Олімпійських ігор, 8 грудня, вони виграли фінальну зустріч у збірної Югославії і принесли своїй країні золоті медалі.

До збірної команди СРСР входили 283 спортсмени з 11 союзних республік. Чемпіонську естафету українців Володимира Куца, Лариси Латиніної і Віктора Чукаріна підтримали й інші представники України — Поліна Астахова (спортивна гімнастика), Іван Дерюгін (сучасне п’ятиборство), Віталій Романенко (кульова стрільба), Ігор Рибак (важка атлетика), Юрій Титов (спортивна гімнастика), Борис Шахлін (спортивна гімнастика), Йожеф Беца (футбол).