• З літопису наших днів

Самоврядування по-апостолівськи

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Першою на Дніпропетровщині й у числі перших в Україні ще 2015 року виникла Апостолівська ОТГ. Міська рада райцентру приєднала до себе ще чотири сільради і на ті часи несподівано для сільського люду оголосила себе незалежною «республікою». Минув час, можливо, варто поділитися досвідом самостійності з іншими. Втім, на наше тверде переконання, квапитися з цим не варто. В усякому разі, великих здобутків досі — як кіт наплакав. Натомість негативу — повні Авгієві стайні. Жителям громади все це вже в печінках сидить.

НАШІ підстави так стверджувати викладені в кільканадцяти публікаціях «Сільських вістей» про нескінченні «чудотворства» тамтешніх діячів протягом останніх років. Всі їх ми зараз нагадувати не станемо, але на двох-трьох вельми промовистих випадках зупинимося. Почнемо зі статті «Земельний дерибан в Апостоловому» в номері за 5 квітня 2016 року. Ще з 2010-го тут почав працювати сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Первоцвіт». Знайшлися сім’ї, котрі на свій страх і ризик спільно зайнялися молочним тваринництвом. Кооператив домігся надання йому в користування 530 га пасовищ та сінокосів. Паслася худоба, поки грім не гримнув: кілька років тому всі ділянки, немов за помахом чарівної палички, за лічені дні потрапили у власність якогось досі не відомого Управління соцзахисту ветеранів та інвалідів міліції, яке з’явилося тут як… громадська організація.

І цікаво, яким же чином. Для управління громада, а точніше, її «вожді», не питаючи згоди селян, заснували «спеціалізоване» комунальне підприємство спільної власності. Загрібши під нього, крім 530 га «Первоцвіту», ще 673 га пасовищ і сінокосів поблизу інших населених пунктів. А згодом з’ясувалося, що, по-перше, ветерани та інваліди міліції не місцеві, а залетіли сюди зграєю з Кривого Рогу, а по-друге, земельні ділянки їм були передані в розпорядження, відтак селяни відтоді мали… орендувати у них сінокоси й пасовища. Нарешті, збирали плату відставні стражі правопорядку для себе, а не для громади.

Але це не поодинокий випадок зловживань посадовців Апостолівської ОТГ, до яких вони вдавалися разом із діячами місцевих органів правопорядку. Це, швидше, постійна для них практика, яка ще й традиційно сходить їм із рук. Найбільш показовий приклад — пограбування у 2019 році на 2 млн гривень власника приватного господарства «Дарина» Олександра Ляховенка. Йому свого часу як спадщина у постійне користування дісталися 35 гектарів землі. Чоловік вирощував в основному зернові. 2018-го отримав пристойний урожай. Але зібрати його не дали. Керманичі громади під «зацікавленим патронатом» прокурорів і начальників поліції здійняли ґвалт на всю округу, начебто фермер незаконно чи самовільно захопив чужі гектари. І поки Ляховенко приходив до тями від несподіваної атаки на нього, вирощене спершу зібрали, а потім наклали на нього арешт як на «речові докази». Рішенням суду Правобережна біржа продала все до зернини чомусь за вкрай заниженими цінами.

КОРОТШЕ, це був той випадок, коли громада не великий чоловік, а злодій проти чоловіка — сільського товаровиробника. Причому беззаконня та безкарність тривають і навіть набирають обертів. Що сьогодні як на долоні видно на прикладі подій навкруг дрібного фермера Анатолія Мельника. Анатолію Романовичу та його дружині Раїсі Павлівні у спадщину дісталося по земельному паю — сукупно 7,7 гектара. На них вони займалися вирощуванням овочів. Чи треба казати, наскільки це трудомістка і не вельми прибуткова справа? Однак уже два попередні роки Мельникам більше доводиться боротися за свою приватну власність, ніж доглядати городину. Нині ж узагалі навряд чи вийдуть на власні гектари.

А все тому, що 12 березня 2019-го міськрада Апостолівської громади поблизу, але за межами селища Жовте «погодила» передачу гірничого відводу місцевого родовища гранітних покладів заводу із сусіднього Кривого Рогу ПрАТ «Хайдельберг Цемент Україна». Прихопивши в його межі й земельні ділянки Мельників. Навіть не повідомивши власникам. Сім’я дізналася про це лиш торік у лютому. Явно вчинили за принципом «чим довше не знатиме селюк, тим певніше втратить шанси відстояти свої інтереси»!

Проте Анатолій Мельник не з тих, які покірно здалися б на милість занадто зарозумілих керманичів ОТГ. Відразу ж звернувся із гнівною заявою до міськради громади: що це ви собі дозволяєте? Адже, по суті, відібрали у родини земельні ділянки, котрі їй належали на правах приватної власності й завірені відповідними документами. Але це далеко не єдине правопорушення, вчинене органом місцевого самоврядування. Дивний і підозрілий вигляд мало вже те, що під гірничі розробки передали землі заводу, якого на той момент навіть не існувало. Підприємство з такою назвою не було зареєстроване на території України. Отож мета заплутати сліди аж світиться.

Хоч у цьому разі мало місце набагато більше шахрайство. За вітчизняним законодавством, ні Апостолівська ОТГ, ні її міськрада не мають повноважень на погодження гірничих відводів для розробки надр. Таким правом наділені тільки облради. Отож Анатолій Мельник разом із адвокатом зібрали докази того, що протокол засідання земельної комісії №40 від 21 лютого позаминулого року, яким і надали цементникам із Кривого Рогу чималий шмат землі, білими нитками навіть не шили, а штопали. Документ було сфальсифіковано. Сьогодні Анатолій Мельник ходить-метається, подаючи скарги у всі інстанції. Одначе як об стінку горохом.

Чому? А ви хіба не знаєте, у якій державі живете? Не помагає навіть те, що торік у жовтні Окружний адмінсуд визнав дії міськради ОТГ протиправними та повністю задовольнив позовні вимоги фермера. Де там! Клопотання самого Анатолія Мельника, аби заслухати як свідків трьох членів земельної комісії, які можуть підтвердити, що протокол сфальсифікований, ігнорується. Слідча поліції Катерина Фалько вручила Анатолію Романовичу постанову про її відмову мати справу з ними на тій підставі, що «гром. Козак І.С. у кримінальному провадженні міг, але не захотів давати покази». При цьому Катерина Вікторівна не пояснила, хто такий гром. Козак І.С. і яким боком він причетний до справи. В райвідділі Геокадастру також відмовилися розглядати запит Анатолія Романовича з тієї причини, буцімто він не вказав кадастрових номерів своїх земельних ділянок. Але ж копія подання у Мельника збереглася з позначкою про його прийом. Дивимося — номери вписано чорним по білому!

І вже зовсім у дусі часу і близько не хоче ні бачити, ні чути фермера тамтешній прокурор Микита Шпонька. Через коронавірус він начебто позбавлений змоги з ним зустрітися. Пандемія та карантин скасували у прокуратурі прийом відвідувачів — що ж ви хочете? Залишається надсилати письмові чолобитні та скарги, а відповідати на них чи ні, це вже як правоохоронцям схочеться. Анатолій Мельник стверджує, що він кілька разів дивом проникав у прокуратуру, але заяви не приймали. А раптом COVID передасться через аркуші паперу…

А ТИМ ЧАСОМ представництво в Україні цементної компанії у ці дні розпочало розкривні роботи на незаконно переданій йому території. Знімають верхній — чорноземний! — шар ґрунту. Не терпиться якомога швидше добратися до українських підземних покладів. Загалом те, що відбувається біля селища Жовте, — це як крапля брудної, скаламученої води, у якій відображається все, що коїться повсюди в нашій Україні. Але якщо дивуватися з цього не доводиться, то терпіти далі не можна. Інакше недалека перспектива опинитися і в розореній державі, і на розореній усюди її землі.