Наша пошта

Чим не безголів’я?

Микола ЮРЧИШИН.

Щоб зробити якусь важливу справу, треба, як кажуть, сім разів відміряти, а один — відрізати. Цю народну мудрість, на жаль, аж ніяк не сповідує керівництво акціонерного товариства «Укрпошта». Про що свідчать хоча б такі листи та телефонні дзвінки до редакції.

«ПОНАД пів століття передплачую «Сільські вісті» і добре пам’ятаю, як колись нашу вулицю Наливайка обслуговувало кілька листонош, котрі доставляли газети та журнали точнісінько в день їх виходу, — пише Іван Іванович Кузьменчук із Переяслава-Хмельницького Київської області. — Тепер же в так званій реформованій Українській пошті панує хаос, а точніше, безголів’я. Оце сталося, що наша листоноша захворіла, а замінити нікому — решту поштарок поскорочували. Вже три тижні передплатникам не приносять газет. А якщо тій же листоноші треба буде піти у відпустку, що тоді? Чекайте, люди добрі, цілий місяць, поки вона вийде на роботу. Ось на чому вирішили зекономити чиновники Укрпошти, встановивши собі захмарні зарплати, а рядові працівниці за мізерні копійки мають за них віддуватися».

Через хворобу листоноші вже два тижні не одержує «Сільських вістей» Василь Васильович Калінін із провулка Людмили Борисової, що в місті Кам’янка Черкаської області. Нема підмінних листонош, і край.

Гнівного листа написав наш постійний передплатник із Матіясового Березанського району Миколаївщини Віталій Петрович Шпильчин. «Уже третій тиждень не привозять до нашого села кореспонденцію, бо в райцентрі через мізерну зарплатню розрахувався водій, що доставляв пошту, а іншого знайти не можуть. Це називається: «Злізайте, дядьку, приїхали». Ось до чого довів поштове відомство багатій Ігор Смілянський! Де наша влада, уряд? Укрпошта — це стратегічний об’єкт, який завжди має бути під контролем держави».

Отож, Ігорю Юхимовичу, знову дістали чергову порцію «горіхів» від наших читачів. До голосу людей треба прислухатись і як слід реагувати на недоліки у своєму розгалуженому господарстві.