Наша пошта

Ліквідовують посеред навчального року

НАЧЕ грім серед ясного неба прокотилася звістка про ліквідацію (хоч це називають оптимізацією) двадцяти шкіл колишнього Теофіпольського району. Таке рішення голови ОТГ Михайла Тененева викликало обурення батьків, учнів, педагогів, громадськості загалом.

Під закриття, зокрема, потрапила Шибенська ЗОШ І-ІІІ ступенів. У цьому навчальному закладі мені випало побувати. Будівля красива, педагогічний колектив чудовий, тут гордяться випускниками-медалістами, яких немало. Шибена є центральним селом західної частини краю, де навчаються діти з колишніх Волочиського та Теофіпольського районів.

А як піднімається рука ліквідовувати Коров’єнську гімназію, де є ще й дитячий садок? Тут гарна матеріальна база, працює чимало різних гуртків. Злочинно все це знищувати одним помахом. Розумію необхідність оптимізації сільських шкіл, але робити її треба виважено, а не поспіхом.

Ось, приміром, у Лисогірській ЗОШ І-ІІ ступенів навчається 79 учнів. У перспективі їх кількість зростатиме. Враження про школу також хороше: добротне приміщення зі свіжим ремонтом, у класах є Інтернет, комп’ютери, сучасні дошки. Територіально Лисогірську дев’ятирічку зручно відвідувати і дітям із села Осники. Але й цей заклад чомусь стоїть у плані очільника громади на закриття.

Питання ліквідації навчальних закладів вельми болюче. Батьки готові й надалі підтримувати школи, де навчаються їхні діти, аби лиш зберегти останні. А ще у народі кажуть: «Буде школа — існуватиме й село».

Валерій МАРЦЕНЮК.

Хмельницька область.

Наш Олександрівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Бобровицької міської ради припинив свою діяльність відповідно до рішення сесії міської ради ще в грудні минулого року. І закриття, і звільнення працівників були зроблені з численними порушеннями — посеред навчального року, без громадських слухань. Роз’яснень ані від Управління освіти і науки Чернігівської ОДА, ані від Міністерства освіти і науки України, куди ми відразу ж звернулись, так і не отримали. Щоправда, відгукнулися профспілкові організації. Саме вони стали на наш захист, і ми вже оформили позов до суду про поновлення на роботі й стягнення середнього заробітку. Також мали намір разом із батьками позиватися до Бобровицької міської ради щодо незаконності припинення діяльності закладу. Аж раптом на сайті міськради з’явився проєкт рішення про його ліквідацію. Вочевидь, місцева влада поспішає, аби в разі виграшу в суді не було можливості поновити працівників на роботі, й хоче зробити все, щоб діти і вчителі більше ніколи не повернулися до своєї школи.

Ми хочемо надати цій справі розголосу, оскільки вважаємо, що нині існує тенденція до закриття шкіл, коли місцева влада, не спираючись на закони України, на власний розсуд вирішує долю навчального закладу і всіх учасників освітнього процесу. Всі опиняються у стресовій ситуації: батьки, діти, учителі. І захист інтересів освітян можна знайти лише у профспілці, а також, сподіваємось, у суді.

Н. М. ОЛІЙНИК, О. В. ТКАЛІЧ, С. В. ГУБСЬКА, Є. Є. МАРТИНЕНКО та ін.

с. Олександрівка Бобровицького району

Чернігівської області.