• Геополітика

Україна на «передовій» між США і РФ

Михайло ГУБАШ.

17 березня американський президент Джозеф Байден ствердно відповів на запитання журналіста одного з тамтешніх телеканалів, чи вважає він президента РФ Володимира Путіна вбивцею. Це стало початком словесної баталії очільників двох найбільших військових потуг світу. А сам світ здригнувся: чи не переросте ця перепалка у перестрілку?
Адже на початку було Слово…

ВЖЕ НАСТУПНОГО дня Путін відповів своєму американському візаві у стилі «сам дурень». А саме: «Хто як обзивається, той так і називається». Повністю ж його словесна відсіч звучала так: «Я пригадую, коли в дитинстві ми сперечалися одне з одним, ми казали так: «Хто як обзивається, той так і називається». І це не випадково, це не просто дитяча приказка і жарт. Сенс психологічний дуже глибокий у цьому: ми завжди в іншій людині бачимо свої власні якості і думаємо, що він такий самий, як і ми. І, виходячи з цього, оцінюємо його дії і даємо оцінку взагалі».

Далі очільник Кремля зауважив, що свідомість американського істеблішменту, правлячої еліти, формувалась у непростих умовах. Саме освоєння європейцями Американського континенту, нагадав він, супроводжувалося винищенням місцевого населення, прямим геноцидом корінних жителів — індіанців. Далі — жорстока доба рабовласництва. Її наслідки, на думку Путіна, досі не викорінені, адже афроамериканці й сьогодні ще наражаються на несправедливість.

Потім президент РФ дорікнув, що Сполучені Штати — єдина країна у світі, яка застосувала ядерну атомну зброю (японські Хіросіма та Нагасакі). Про сучасну активність американських збройних сил у багатьох гарячих точках світу (Афганістан, Сирія, Ірак, Лівія і т. д., і т. п.) нагадувати не став. Можливо, тому, що і Росія там «засвітилася» добряче, причому не тільки участю сумнозвісних «вагнерівців».

Байден безпосередньо на цю промову не відреагував. А що тут заперечувати, якщо було? Втім, за бажання міг би нагадати Путіну, якими методами і діями формувалося Московське князівство, а згодом Російська імперія, та й СРСР. Адже Росія завойовувала чужі землі й народи зовсім не добрим словом. Робила це вогнем і мечем. В історії Російської імперії, а згодом і Союзу РСР мали місце загарбницькі війни з незліченними жертвами, переселенням корінних народів, був і геноцид, зокрема Голодомор. А призводив до цього всього великодержавний шовінізм (поряд з ординським духом), сповідуваний правлячим класом на чолі із самодержцями, який ще Ленін намагався викорінити, проте, як бачимо, не до кінця. Ось у таких авторитарних умовах формувалася свідомість російських керманичів і її владної еліти. Ну а особисто Путін, як відомо, є вихованцем такої «демократичної» (це сарказм. — М. Г.) організації, як КДБ.

Відразу ж після інтерв’ю Байдена в багатьох американських та світових ЗМІ з’явилися повідомлення під кричущим заголовком «Байден назвав Путіна вбивцею!». І тільки в небагатьох медіа уточнювалося, що не «назвав», а дав ствердну відповідь на нібито не очікуване ним запитання журналіста. Тобто слово «вбивця» з вуст американського президента не злітало. А на запитання, чи думає він, що російський президент є вбивцею, Байден відповів ствердно: «Ммм, так».

Утім, усі сумніви трохи згодом розвіяла речниця Білого дому Джен Псакі. Розмовляючи з журналістами, вона сказала, що президент Джо Байден не шкодує, що назвав російського лідера Володимира Путіна вбивцею. «Президент, — наголосила Псакі, — дав пряму відповідь на пряме запитання».

Водночас Байден (а за ним і Псакі) зауважив, що не має наміру згортати співпрацю з Путіним у тих сферах, де «спільна робота в наших спільних інтересах». Ідеться, зокрема, вважають спостерігачі, про нову угоду щодо ядерного озброєння та пом’якшення наслідків кліматичних змін.

Зрозуміло, що образливий щодо Путіна виступ американського президента без уваги з боку Кремля не залишився. Спершу відкликали російського посла у Москву «для консультацій», а затим глава МЗС РФ Лавров у пошуках потужного союзника терміново відбув на перемовини до Китаю. Сам Путін зателефонував Лукашенкові.

Далі намітилося протистояння між демократичним світом і країнами з авторитарним управлінням. До останніх Байден під час своєї першої, як президента Америки, пресконференції зарахував Росію і Китай. Стало зрозуміло, які потрясіння ймовірні надалі. В тому числі й унаслідок протистояння між Сполученими Штатами та РФ. І тут із великою часткою вірогідності припустимо, що Україна може виявитися на передовій у протистоянні між двома «великоваговиками».

Саме тому останні дні були днями дипломатичної активності. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба поспілкувавсь із держсекретарем США Ентоні Блінкеном, міністр оборони України Андрій Таран — зі своїм американським колегою Ллойдом Остіном, а керівник українського Генштабу генерал Руслан Хомчак — із головою Об’єднаного комітету начальників штабів ЗС США генералом Марком Міллі. І, звичайно, Україні щоразу висловлювалася підтримка.

А завершальним акордом цього військово-дипломатичного хору стала телефонна розмова Джозефа Байдена і Володимира Зеленського. За її результатами у Білому домі повідомили, що «Байден підтвердив непохитну підтримку США суверенітету та територіальної цілісності України в умовах триваючої агресії Росії на Донбасі та в Криму». Своєю чергою Зеленський запевнив: «Ми стоїмо пліч-о-пліч, коли йдеться про збереження наших демократій… Американське партнерство має вирішальне значення для українців». Якось так.