Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

• Згадаймо Майстра

Сам себе перехитрив

Степан ОЛІЙНИК.

1961.

Поїзд «Київ — Станіслав»

Уночі в Попельні став.

З напівтемного перону

Втиснувсь дядько до вагону.

«Хоч людей і тьма, та їх

Одурю я геть усіх,

Улаштуюсь! —

мислить дядько. —

Я ж не тюхтя-безпорадько».

Хитруватий склавши план,

Глянув дядько в чемодан,

Скрикнув «ой!» та без балачки

Попід лавку лізе рачки.

— Що шукаєте ви там? —

Знявся лемент, шум і гам.

— Я ловлю, а не шукаю.

Все одно її спіймаю!..

— Кицьку ловите свою?

— Та не кицьку, а змію!

Десь сюди вона, погана,

Шугонула з чемодана.

Вчувши дику новину,

Зникли люди в мить одну!

…З’ївши з салом паляницю,

Виліз дядько на полицю.

Спить він смачно, аж хропе:

Сам-один — на всі купе!

А в години у ранкові

Погукав провідникові:

— А чи скоро Станіслав?

Не проїхав, не проспав?.. —

З ліхтарем в руці з-під лавки

Провідник дав точні справки:

— Де там скоро!

Спи й не бійсь.

Вчора йолоп тут якийсь

Здуру випустив гадюку,

Відчепили нас на муку.

От і кукаєм «ку-ку!»

У Попельні в тупику!