Архів
П’ятниця,
2 квітня 2021 року

№ 24 (19872)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша пошта

Наша пошта

Добірку підготувала
Валентина ЮРЧИШИНА.

Версія для друку          До списку статтей

Чергові витівки Укрпошти

Микола ЮРЧИШИН.

Не припиняється потік листів та телефонних дзвінків до редакції: наші передплатники скаржаться на незадовільну роботу поштових працівників деяких відділень стаціонарного і пересувного зв’язку.

ОСЬ кілька сигналів із Київщини.

«На якій підставі мені 23 березня в нашому поштовому відділенні відмовили у передплаті «Сільських вістей» на травень і червень нинішнього року за індексом 61019? — запитує у генерального директора Укрпошти Ігоря Смілянського мешканець Яготина, що проживає на вулиці Грінченка, Павло Миколайович Товмаш. — Сказали, що вже пізно звернувся. Показую працівниці пошти газету, в якій чітко написано, що передплату з травня можна оформити до 10 квітня. «А для нас газета не указ, ми вже здали відомості», — почув у відповідь».

Точнісінько так вчинили поштовики з Варварою Олексіївною Кравчук із Білої Церкви, котра мешкає на вулиці Січневий прорив. У поштовому відділенні, що на вулиці Турчанінова, 11, її дочці Людмилі (сама старенька не може ходити) також відмовили у передплаті «СВ» із травня.

Про ці ганебні випадки я негайно повідомив передплатний відділ Київпошти. Там пообіцяли усунути недоліки, оскільки це є грубим порушенням поштовими працівниками своїх прямих обов’язків, і запевнили, що «Сільські вісті» на травень і червень П. Товмашу та В. Кравчук неодмінно передплатять. Редакція бере це під контроль.

Невтішний дзвіночок надійшов від нашого постійного передплатника із Галайків Тетіївського району Василя Кіндратовича Дем’яненка: «З 1 березня по сьогодні жодного номера передплачених мною «Сільських вістей» я так і не одержав, хоча решта видань поступають регулярно. Запитав про причини недоставлення у працівників, які обслуговують так звану пересувну пошту. Відповідь була короткою: «З 1 березня «Сільські вісті» не надходять не тільки вам, а й усім іншим передплатникам із десяти сіл, які ми обслуговуємо. Тому про причину запитуйте у керівництва Укрпошти». Це що, черговий саботаж народної газети?»

А ось ще які неприємності «доставляє» клієнтам Укрпошта. Катерині Анатоліївні Маєвській, що проживає у Києві на вулиці Гарматній, у середині грудня минулого року призначили пенсію у зв’язку з інвалідністю. Жінка попросила доставляти їй додому. Днями принесли довгоочікувану виплату. Але чомусь геть не ту суму, яка мала би бути. Пенсіонерка засумнівалась і попросила сина Сергія з’ясувати у Пенсійному фонді справжній розмір її пенсії. Виявилося, що отримана Катериною Анатоліївною пенсія — це місячна сума. А за додатковою відомістю №16 їй того ж дня мали виплатити за два з половиною місяці, тобто майже в два з половиною рази більше.

Але у 67-му відділенні зв’язку, куди звернувся за поясненнями син і яке обслуговує їхню вулицю, йому в категоричній формі відповіли, що всю належну матері пенсію виплачено, і йому нема чого сюди більше тикатися. Та коли Сергій сказав, що побував у Пенсійному фонді, згадав про додаткову відомість №16, і пригрозив, що буде скаржитися, працівниця відділення почала перелистувати якісь папери і сказала, що 15 квітня вказану доплату їй принесуть із місячною пенсією. Тільки не потрібно нікуди писати скарг.

Що б це означало? Сподіваємося на оперативну відповідь із цього приводу від керівництва Укрпошти. Можливо, ці гроші, які чекала хвора жінка, могли б спокійно «застрягти» у сейфі поштового відділення. А раптом ніхто не здійме гвалту? Подібні зловживання прокуратура м. Києва вже виявляла в деяких відділеннях столиці.

Версія для друку          До списку статтей
  • З роси й води

Ольга ОСИПЕНКО.

с. Мліїв Черкаського району

Черкаської області.

МОЖНА чимало написати про життєвий, людський авторитет Галини Олександрівни Артеменко. У неї все це було у величезному обмірі. І залишається. Підкреслю лише такий промовистий факт: 24 роки ця скромна і мудра жінка очолювала жіночу раду району і відвідала не раз всі села Городищенського району. Побувала в багатьох неблагополучних сім’ях, де для кожного знайшла своє переконливе слово, щоб допомогти жінці-матері, чоловікові, родині, дітям.

Життя Галини Олександрівни невіддільне від її чоловіка Миколи Михайловича — доктора економічних наук, академіка, лауреата Державної премії імені Т. Шевченка. Галина Олександрівна завше підтримувала чоловіка й допомагала йому в усіх добрих справах. Вона стала його надійною життєвою опорою, помічницею, порадницею, справжньою Берегинею родини.

Нинішньої весни Галині Олександрівні Артеменко зозуля накувала 95 років. І з нагоди цієї значущої дати хочеться побажати їй доброго здоров’я, душевного спокою та людського тепла від сущих на землі.

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове