Архів
Вівторок,
30 березня 2021 року

№ 23 (19871)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Квітень
  Версія для друку          На головну
  • Гаряча тема

Глухий кут переговорного процесу

Михайло ГУБАШ.

Уже не перший рік тверезомислячі експерти визнають, що Мінські угоди в тому вигляді, як вони були підписані у вересні 2014-го і в лютому 2015-го, виконати неможливо. Точніше, можливо, але тоді це буде угода не про мир, а про капітуляцію. Повну і фактично беззастережну капітуляцію України.

АДЖЕ обтяжена автономним Донбасом, який матиме право вето на рішення вседержавного рівня, це буде вже не незалежна і суверенна Україна, а васальна держава, повністю залежна від країни-агресора.

Навряд чи така перспектива задовольнить більшість українських громадян. Чому ж тоді ми не заявляємо про це у повний голос, на офіційному рівні? Чому продовжуємо брати участь у перемовинах на рівні як Тристоронньої контактної групи (ТКГ), так і у нормандському форматі? До речі, нагадаємо, що ТКГ — це три суб’єкти: Україна, Росія і ОБСЄ, а «Норманді» — чотири: Україна, Росія, Німеччина і Франція.

Зрозуміло, що у виконанні мінських домовленостей у незмінній (початковій) редакції зацікавлена Російська Федерація. Щодо Німеччини та Франції, то їм, за великим рахунком, байдуже, який пункт угод виконуватиметься насамперед, а який — пізніше, для них головним є те, щоб на Сході України «не гриміло». А яким конкретно чином це буде досягнуто і хто в результаті матиме тактичну (а фактично — стратегічну) перевагу — Кремль чи Київ, не так уже й важливо. Так, Київ — це принципи, але й Москва має вагу, бо газ постачає і ядерною зброєю не брязкає. Це як журавель у небі й синиця у жмені.

І тільки Україна, розуміючи всю небезпеку буквального виконання цих угод для власної державності, кровно зацікавлена у їх невиконанні, або ж у виконанні в іншій, менш небезпечній для країни редакції.

Зрозуміли це і на Заході. Ну, а як не зрозуміти, коли у мінських документах записані явно дискримінаційні щодо України речі. Сама лише ситуація з виборами чого варта! Нагадаємо: спершу пропонується провести в окремих районах Донецької і Луганської областей вибори, і тільки потім передати контроль над держкордоном українським силовикам. Тобто голосувати виборцям доведеться у присутності озброєних бойовиків (так званої народної міліції), а виборчі комісії утворюватимуть під пильним оком колабораціоністських адміністрацій.

Та й деякі інші пункти мінських угод здоровим глуздом не сприймаються, бо компромісом там і не пахне.

Тож не відразу, але з часом і завдяки «просвітницькій» роботі наших дипломатів та політиків і на Заході зрозуміли всю підступність і несправедливість нав’язаного Кремлем «мирного плану».

Тому і зробили крок назустріч Україні. На «нормандському» саміті в Парижі у грудні 2019-го канцлерка Німеччини Ангела Меркель заявила, що «Мінськ» не є чимсь непорушним, і деякі його положення можуть бути доповнені й скореговані. Це справді було для України цінним подарунком. Відтоді з’явилися можливості для маневрування і висування нових мирних ініціатив, зокрема й тих, які будуть на користь України.

Крім того, торік у листопаді радники президента Франції і канцлерки Німеччини надали колегам по «нормандському формату» Дмитру Козаку й Андрію Єрмаку перший проєкт «Ключових кластерів з реалізації Мінських угод». Почався новий етап переговорного марафону. В наступні місяці цей документ доповнювавсь і перероблявся на основі пропозицій з усіх сторін. Утім, жодного прогресу не сталось, а переговори зайшли у глухий кут. І це визнають усі сторони. Можна сказати, що це єдине, в чому їхні позиції пов-ністю збігаються. Ну, а причини такого ступору кожен пояснює по-своєму. Росія разом із «підшефними» їй «ЛДНР» звинувачує Україну в небажанні виконувати мінські угоди. Київ у цьому ж звинувачує Москву.

Днями міністр закордонних справ Дмитро Кулеба в одному з інтерв’ю заявив: «Якщо Росія погодиться зробити це (вивести свої війська з Донбасу. — Ред.) завтра, конфлікт буде завершений за тиждень». А якщо не погодиться?

Тут головне, щоб нинішня українська влада, прикриваючись нібито тиском з боку західних партнерів і союзників (як це звикли робити у випадках із МВФ), тишком-нишком не наробила непоправного.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Ціни різні
Читати
Хвали мене, губонько, бо тебе роздеру
Читати
Які ж вибори без резонансу
Читати
Чи дочекаються гірники заробленого?
Читати
Компенсація зросте
Читати
Телефонні мінери не вгамовуються
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове