• З літопису наших днів

Земельна лихоманка

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

На промислово-індустріальній Дніпропетровщині вистачає і благодатних та мальовничих куточків. Чи не найблагословенніший поміж них — Приорільський край. А от нинішня весна у перші ж її дні розквітла тут несподіваним «букетом». Одразу чотирьом високопосадовцям місцевих органів як державної, так і самоврядної влади правоохоронними органами повідомлено про підозру в отриманні тієї вигоди, яку зараз називають неправомірною. На звичнішій у минулому мові — значить, у хабарництві, а разом із ним шахрайстві та лихварстві, зловживанні своїми службовим становищем та «можливостями».

СЕРЕД спійманих на гарячому «лідером» сміливо можна вважати голову однієї з районних держадміністрацій Людмилу М. (поки ведеться слідство, її прізвища формально не можна називати). За інформацією правоохоронців, наприкінці лютого вона одержала «данину» в сумі 5 тисяч гривень «за вирішення питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки і видачі розпорядження про розроблення детального плану частини території». Для цілковитої ясності треба знати, що Приорілля — це заповідна зона, де чимало земель місцевих заказників. Отож недоступних для будь-якого освоєння, тим паче — використання. Але ж, подумала чиновниця, на носі відкриття земельного ринку... Якщо не вона насмілиться розпорядитися вільними гектарами, поки має реальну змогу, так інші потім аж бігом пустять їх з молотка, і весь цей неповторний край загуде і ні за цапову душу пропаде!

Подібної думки дійшли і голови двох об’єднаних територіальних громад — Китайгородської і Могилівської Сергій Т. та Валерій Д. А чого їм ловити ґав, поки не ринок земель, а бурхливий і брудний ярмарок вирує? Старалися не лишитися при бубнових інтересах мало не один поперед одного. А четвертим до цього «букета» пристав Володимир С. — посадовець із управління архітектури та містобудування РДА. Як без спеціаліста-фахівця у цім ділі? Отож!

Якщо ви гадаєте, що тільки діячі місцевого штибу окремо взятого Приорільського краю погоріли, то дуже помиляєтеся. Працівники управління захисту інтересів суспільства і держави Нацполіції в області щойно виявили посадовців, котрі теж самовільно розпорядилися землями, завдавши мільйонних збитків Україні, і в межах Павлоградського району. Одним махом вони вивели з державної власності понад 800 гектарів, аби роздати їх, ясна річ, у приватну. А в результаті, як повідомила пресслужба поліції, «це призвело до пошкодження природно-заповідного фонду та знищення екосистеми».

І на цьому, на жаль, не вичерпуються аналогічні безчинства. Встановлено, що зі 148 наявних на Дніпропетровщині об’єктів природно-заповідного фонду вже занапащено понад 50 — третина! Все це чинилось у лютому і чиниться зараз. Коли всюди на місцях службові особи ухвалили рішення, якими землі заказників місцевого значення дозволили… «розпайовувати і передавати у приватну та комунальну власність». Варіант, обраний прийнятним, — наділи роздаються (читайте — продаються) для створення одноосібних та селянських і ведення фермерських господарств.

За цими фактами відкрито кримінальні провадження. Зрозуміло, що за ст. 364-ю ККУ — зловживання владою або службовим становищем. В їх рамках направлено запити до Департаменту екології і природних ресурсів області з метою здійснення експертизи та встановлення суми заподіяних державі збитків. Але все це, вочевидь, допомагає як мертвому припарка. На Дніпропетровщині земельна лихоманка сягнула апогею перед відкриттям ринку землі. Наче перед погибеллю українського світу. Адже під роздачу своїм і наближеним, а переважно — платоспроможним ідуть не тільки місцевого значення заповідники та заказники — всі вільні й ті, які дивом залишилися незайнятими, пустища, луки і пасовища, сінокоси, балки і долини, яри і навіть прибережні зони річок та ставків «до самісінької води». Все підряд і гамузом, що можна ще недешево збути чи придбати. Називають район, де понад 200 гектарів «нарізали» під городи. Причому не обов’язково тутешньому люду, а й мешканцям сусідніх громад, районів і навіть областей.

Землі державної і комунальної власності давно розписані поіменно — кому вже зараз належать чи будуть неодмінно належати. Не те що до останнього гектара — до останньої сотки. Є в області, приміром, доволі приваблива Піщанська ОТГ. Це благодатна курортна зона заліснених по берегах Самари території колишніх Орлівщанської і Знаменівської сільських рад. То житель і депутат селищної ради цієї громади, підприємець і громадський діяч, експерт з розвитку локальної економіки В’ячеслав Горобець днями повідомив, що «в піщанських володіннях наразі не лишилося жодного вільного клаптика землі». Вже нема чого роздавати, а знадобиться для чогось необхідного для населення — хоч лети на Марс шукати. Кладовище нема куди розширювати». Околиці як такі тутешніх сіл зникають. За кожним, говорить В’ячеслав Вікторович, — з краю в край розорані простори.

Нинішня земельна лихоманка страшна ще й тим, що вирує в чаду дурману і безглуздя. В тому сенсі, що має нищівну мету дедалі нарощувати орні вгіддя. Україна вже одна з небагатьох країн, де розорано 56 відсотків території. Але все одно розширює сільськогосподарські площі. Провідні держави Європи і всього світу, навпаки, сповідають необхідність збереження природи, в тому числі дикої, аби не виснажувати масово ґрунти та протистояти змінам клімату. Ми ж «дерибанимо» благенькі залишки довкілля. Обраний президентом США Джо Байден, до речі, одним із перших своїх рішень на найвищій посаді задекларував потребу в найближчі десять років подвоїти площу територій, захищених природоохоронним статусом. А ми вже чи не найбільші губителі природи на планеті. Або візьміть Європу, в яку ми наче йдемо. Більшість її держав зараз мають програми стимулювання створення заповідників і виділяють величезні кошти з бюджетів на викуповування у державну власність приватних земель, щоб засаджувати їх лісами. А ми що, знову, як писав Тарас Шевченко, моголи-моголи?

І насамкінець таке: днями міністр аграрної політики Роман Лещенко обнадіяв селянські маси, начебто (цитуємо дослівно) «до кінця березня ми презентуємо геопортал відкритих даних, де кожен зможе подивитися, де чия земля, хто за неї платить податки, кому належить, що на ній вирощується, яка земля в оренді, а яка в тіньовому обігу». Це той, по-перше, випадок, коли живий переказ, та віри йому не ймеш. А по-друге, наприкінці березня пізно буде. Як мовиться, у свинячий голос. Бо тоді ураган земельної лихоманки затихне. Лови вітра в полі. Та й після бою марно махати кулаками. Особливо після програного.

Р. S. Коли цей матеріал уже було передано в редакцію, надійшло повідомлення, що у Приоріллі спіймали на одержанні хабара ще одного посадовця — інспектора Держгеокадастру з охорони земель(!) Царичанського і Петриківського районів, а за сумісництвом депутата Китайгородської ОТГ та члена її земельної комісії Юрія Рашевського. Цю інформацію підтвердили в СБУ області. Пояснивши, що правопорушник за неправомірну вигоду передав заповідні території під нелегальний видобуток піску. А мешканці Китайгорода уточнили. Пан Рашевський «придбав» три чималі земельні ділянки буцімто для власного користування з господарською метою, а насправді віддав їх в «оренду» місцевим ділкам з незаконного так званого піщаного бізнесу. Котрі відразу заходилися заказник місцевого значення «приводити в порядок» бульдозерами та екскаваторами.