Наша пошта

Хліборобство — справжнє мистецтво

Юрій ДАНЬКО.

м. Суми.

СЬОГОДНІ сільськогосподарське виробництво стало виключно бізнесом. Хочеш більшого врожаю — застосовуй більше добрив. І ростуть на українських полях соняшник, кукурудза, ріпак, ще гірше — монокультури, виснажуючи землю…

А колись сільське господарство було справжнім мистецтвом, і його результативність залежала від, не побоюсь цього слова, митців — агрономів. Агроном із давніх-давен була однією з найважливіших і найшанованіших професій в Україні. Від його знань залежали і соціальний розвиток села, і продовольча безпека цілої країни.

Дослідному господарству «Агрофірма «Надія» НААН України в другій половині минулого століття дуже поталанило з агрономом. Іван Петрович Данько, випускник Полтавського сільськогосподарського інституту, був призначений за розподілом директором саме в це господарство (на той час радгосп) і понад 40 років свого життя присвятив улюбленій справі.

Агроформування під його керівництвом посіло лідируючі позиції в районі й області. Засіяні поля пшениці, ячменю, цукрових буряків та інших культур давали небувалі на той час врожаї. Застосування прогресивних агротехнологій, дотримання сівозміни, наукові підходи до сільськогосподарського виробництва сприяли досягненню великих успіхів. Зміцнилася матеріально-технічна база: було побудовано зернотік, інструментальні майстерні, ферми. Всі об’єкти в селах, що входили в господарство, з’єднувалися заасфальтованими дорогами. За високі показники в роботі молодий агроном неодноразово відзначався державними та урядовими нагородами.

Великого значення Іван Данько надавав формуванню команди фахівців. Цікаво, що сімнадцять спеціалістів, які працювали під його орудою, стали керівниками підприємств або організацій різних рівнів. Друзі пригадують, що Іван Петрович завше одним із перших приходив на роботу, а йшов останнім. На своєму робочому «уазику» він щодня об’їжджав усі поля, особисто контролював виробничі процеси.

Сьогодні вісімдесятип’ятирічний Іван Петрович Данько уже не працює, залишивши молодим право і можливість продовжувати хліборобську справу. Вільний час і свою любов він дарує близьким, надто внучці Златі.