Наша пошта

• Рядки з листів

Закон один для всіх

ПРИСКОРИТИ темпи розвитку сільського господарства в Україні, на мою думку, можна шляхом селянської толоки. Адже одній людині не під силу побудувати міні-ферму, купити все необхідне для її функціонування, доглядати тварин, реалізовувати продукцію. А об’єднавши декілька дворів, можна хазяйнувати у складчину. Добре, якщо й місцева влада підтримає таку ініціативу.

За моїми підрахунками, щоб отримати прибуток, на фермі має бути не менше 60 свиноматок. І за три роки, враховуючи, що одна свиноматка приносить дев’ять здорових поросят, фермери матимуть гарні гроші. Я дуже хочу вселити оптимізм у наших працьовитих людей. Давайте гуртуватись і перемагати. Бо від верхів годі чекати реформ для порятунку села. Натомість разом можна досягти поставлених цілей. Я в це вірю.

Іван КУЛАК.

м. Київ.

Медичних працівників, які ведуть боротьбу з коронавірусом, рятуючи життя людей, народні депутати прирівняли до військовослужбовців, що перебувають на передовій, та пообіцяли відповідну допомогу. Проте, на жаль, не всі її одержують. В ухваленому на початку травня минулого року законі про страхові виплати медикам, які захворіли на COVID-19, гроші передбачено тільки для тих, хто дістав групу інвалідності або помер від ускладнень цієї недуги. Нелегко довести родинам загиблих медпрацівників, що ті захворіли від своїх пацієнтів. Серед померлих — анестезіолог обласної лікарні, хірург із міської, сімейний лікар амбулаторії сімейної медицини та інші. Тому депутати Хмельницької міської ради вирішили виправити ситуацію і виділили кошти для страхування всіх медичних працівників міських закладів охорони здоров’я. Було б добре, аби досвід хмельницької громади наслідували й інші.

Валерій МАРЦЕНЮК.

Хмельницька область.

Гірська безліса вершина, списана, як обличчя зморшками, стрімкими ярами й потічками, оточена, мов вартовими, одвічними велетнями — ялинами й буками.

А там, ген-ген внизу, виблискує на сонці повновода річечка, до якої тулиться у міцних обіймах берегів зарослий буйною травою луг: він, неначе писанка, виграє різноманітними барвами: жовтою, червоною, зеленою, фіолетово-синьою. Здавалося, сама весна з літом і осінню розприскала по ньому свою красу.

Дивлюсь на цю красу лугу, але на серці в мене неспокій: колись не бачив я в горах безлісих вершин, а тепер є: масово за безцінь вивозять у чужі держави наше золото — ліс. Ніхто не думає про те, що буде завтра.

Володимир БОЙЧУК.

с. Черганівка Косівського району

Івано-Франківської області.

Я за освітою географ і вже багато років борюся проти зимового (ІІ часовий пояс) часу в Україні. Неодноразово звертався з цим питанням до попередніх керманичів держави, але, на жаль, так і не був почутий. Ось і тепер намагаюся достукатися. Потрібно, щоб Україна після скасування переходів на зимовий і літній час зупинилася саме на літньому (ІІІ часовий пояс) — найвдалішому і найкомфортнішому для людей. Бо жити в зимовому часі означає жити в темряві цілий рік. Тільки запитання: «Навіщо»?

Михайло ЛИСИЦЯ.

м. Чернігів.

Закон один для всіх. І мову українську, живучи в Україні, має знати кожен. Я не хочу, щоб моїм онукам казали: «Отвечай по-русски», — як це було зі мною, коли приїхала у Кривий Ріг на навчання. Дамо слабинку — і чума «рускава міра» розповзеться по всій Україні.

Олена КОХАНОВА.

смт Козельщина

Полтавської області.