• Актуально

Болючі проблеми і гострі запитання

Михайло ГУБАШ.

Чому на фронті відбувається загострення ситуації, чи існує загроза захоплення противником «сірої зони», чи готові Збройні сили до наступальних дій, як іде співпраця з країнами НАТО і перехід на військові стандарти альянсу — про це та інше на спільній пресконференції у понеділок, 22 лютого, розповіли міністр оборони Андрій Таран та головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак.

СИТУАЦІЯ в зоні проведення Операції об’єднаних сил сьогодні є контрольованою, і різких змін там не відбувається, поінформував журналістів Хомчак і додав, що «ознак створення наступальних угруповань противника теж не виявлено». За словами головкома, провокаційні обстріли українських позицій і населених пунктів окупанти здійснюють зазвичай під час засідань Тристоронньої контактної групи, а нині це сталося після рішення РНБО щодо накладення санкцій на певних осіб і фірми.

Відповідаючи на запитання про загрозу захоплення «сірої зони» на Донбасі, головнокомандувач і міністр сказали, що на сьогодні її не існує. Проте запевнили, що Збройні сили готуються до всіх можливих варіантів розвитку подій. При цьому Руслан Хомчак пояснив: «Такого поняття у військовій термінології, як «сіра зона», нема, є поняття «міжпозиційний простір» — це між позиціями противника і нашими позиціями. Сьогодні — це не є таємницею — всі знають, що міжпозиційний простір уздовж 409 кілометрів лінії зітк-нення становить від 70 метрів між позиціями до одного-півтора кілометра. Тому загроз, що сьогодні хтось піде займати міжпозиційний простір, немає». За його словами, для проведення якихось активних дій має бути конкретна мета. «Яка мета того, що противник зменшить міжпозиційний простір із 1000 до 700 метрів? Щоб бути вразливішим для наших військ?» — зауважив головнокомандувач.

Що стосується готовності армії до наступальних дій у разі погіршення ситуації на Донбасі, то міністр оборони Андрій Таран зазначив, що рішення про застосування ЗСУ ухвалюватиме Верховний головнокомандувач — Президент Володимир Зеленський. Своєю чергою Руслан Хомчак запевнив, що Збройні сили готові до будь-якого варіанта розвитку подій: «Щодо наступальних дій, то минулого року ми розпочали підготовку всіх наших військових бойових частин до наступу на урбанізованій місцевості, тому що ми до цього теж повинні бути готові».

Міністр оборони також повідомив, що 2021 року Україна має намір зробити багато чого на шляху її посилення та наближення до стандартів НАТО. І поінформував журналістів, що вже за півтори години у нього відбудеться телефонна розмова у режимі відеоконференції з п’ятьма колегами — міністрами оборони провідних країн НАТО: США, Великої Британії, Канади, Польщі та Литви.

Відповідаючи на запитання щодо певних недоліків у фінансуванні оборонного відомства, Анд-рій Таран сказав: «Найбільше спекуляцій було навколо питання виконання державних оборонних замовлень... У нас державне оборонне замовлення на 2020 рік було виконане на 99,5 відсотка. А ті політичні спекуляції навколо того, що воно виконане, але не по тих пунктах, які були... Ви розумієте, мабуть, не гірше за мене, що питання, по-перше, на теперішній час політизоване». По-друге, за його словами, за кожним вітчизняним підприємством, яке виробляє озброєння та військову техніку, «стоять інтереси певних груп».

«Тому хтось щось недоотримав. Мені дуже прикро, що Міністерство оборони разом зі Збройними силами вирішило витратити кошти так, як цього потребують інтереси Збройних сил, а не так, як комусь хотілося б», — пролунала така заява міністра. Досить двозначна, але саме так і сказав. Можливо, це такий армійський гумор? Чи просто обмовка від хвилювання, адже до того він переплутав Мінфін із МВФ…

Та то таке. Набагато гірше, що між двома військовими керівниками, м’яко кажучи, нема взаєморозуміння. За словами речника української делегації в ТКГ Олексія Арестовича, впродовж року міністр оборони Андрій Таран і головнокомандувач Збройних сил Руслан Хомчак перебувають у конфлікті через розподіл обов’язків. «Вони претендують на одні й ті самі сили, засоби, фінанси і так далі, — пояснив Арестович. — Навіть якщо зараз найкращих друзів поставити на ці посади, через тиждень вони будуть смертельними ворогами». За його словами, ця «прикра реальність» пов’язана з тим, що коли торік у березні в Україні розподілили повноваження вищого військового керівництва та «ввели посаду головнокомандувача», їхні обов’язки «не розподілили за законом». Тому найголовнішим завданням сьогодні є усунення цієї законодавчої чи то пастки, чи то міни. Бо страшно навіть уявити, що коли знадобиться давати відсіч військовій навалі країни-агресора, наші міністр оборони та головком, замість того щоб командувати військами, воюватимуть один з одним.

До речі, варто було б з’ясувати, хто конкретно заклав таку законодавчу міну під обороноздатність країни. Адже це можна розцінити як супердиверсію проти ЗСУ, для вчинення якої не потрібні ні танки, ні ракети, ні гармати — просто написав суперечливий законопроєкт, і чекай, коли рвоне…

Втім, більшість експертів політичну відповідальність за ситуацію в армії покладають на Президента Володимира Зеленського та главу його Офісу Андрія Єрмака. «Це передусім їхня відповідальність, — певен журналіст Юрій Бутусов. — Вони відповідають за своїх призначенців. Це їхня ганьба, їхній острах брати на себе відповідальність. Суд між Хомчаком та Тараном і ворожість між військовим керівництвом — це їхній вирок. «Чому Україна не в НАТО?» — не у Байдена треба питати, а в самого себе, пане Президенте». Сумно…