Наша пошта

До нормального сервісу ще далеко

Микола ЮРЧИШИН.

«КИНУЛИ людей напризволяще» та «Боротимемось за кожного передплатника» — під такими заголовками у «Сільських вістях» 31 грудня та 6 січня були опубліковані критичні матеріали щодо неналежного виконання деякими працівниками так званої пересувної пошти своїх обов’язків.

На виступ газети відгукнулася директорка департаменту клієнтської підтримки акціонерного товариства «Укрпошта» Т. Б. Васянович. Ось що вона написала: «Враховуючи, що АТ «Укрпошта» зацікавлена у наданні заявленого рівня сервісу своїм клієнтам, виступи газети обговорено на розширеній нараді компанії з метою упередження виникнення подібних ситуацій у майбутньому. За результатами перевірки встановлено, що факти, наведені в публікаціях, справді мали місце. Нині доставку періодичних друкованих видань взято під особистий контроль начальників пересувних відділень поштового зв’язку. Сподіваємося на взаєморозуміння та плідну співпрацю».

Ми, звичайно, тільки «за», а тому друкуємо нові негативні сигнали наших читачів. Ось три листи з Одещини. «Передплачую «Сільські вісті» вже багато років, — пише Володимир Миколайович Соловйов із Войничевого Захарівського району. — Все було гаразд із доставкою. Аж тут наче лихий поплутав наших зв’язківців. На початку грудня передплатив «Селяночку» на перше півріччя 2021-го, проте й досі не одержав ще жодного номера. Додзвонитися до поштовиків не можу. Як мені бути далі?»

«Та що це коїться з роботою нашої пошти? — обурюється Неля Геннадіївна Хаєцька із Павлівки Роздільнянського району. — Із передплачених мною «Сільських вістей» на 2021 рік я одержала лише перший новорічний номер за 6 січня. Куди діваються решта номерів, за які я заплатила гроші, ні в Роздільнянському відділенні зв’язку, ні в Одеській обласній дирекції «Укрпошти» пояснити не можуть».

Постраждав від недобросовісної роботи поштових працівників і наш давній передплатник із Прилиманського Овідіопольського району Олексій Федорович Вдовенко. Два місяці не одержував «Сільськовістяночки» нинішнього року. І увесь цей час його дочка Алла Олексіївна Олейникова оббивала пороги місцевого відділення зв’язку. Завідувачка написала безліч актів про те, що газета не доходить до передплатника, але в Одесі й пальцем не ворухнули. Тільки після втручання редакції О. Вдовенку нарешті жужмом доставили всі номери. «Що це за підхід до справи?» — гнівається Олексій Федорович.

У незрозумілу ситуацію потрапив житель села Вабля Бородянського району Київщини Микола Петрович Гусак. Передплатив «Сільські вісті» на перше півріччя поточного року, одержав перші два номери, а далі — жодної газети. Дочка Оксана звернулася телефоном у Бородянське відділення поштового зв’язку, а звідти відповіли, що передплатник Гусак Микола Петрович у їхній базі не значиться. «Як же так? — здивувалася дівчина. — Ось квитанції є, що батько передплатив газету». Але поштовики жодних пояснень не надали. Тим часом М. Гусак не знаходить собі місця. Сусідові «Сільські вісті» приходять, а йому чомусь ні. Чому таке відбувається?

А ось ще один колективний лист із цього ж Бородянського району від жителів Шибеного. У їхньому селі кореспонденцію за допомоги пересувної пошти розвозить дуже сумлінна дівчина. Але, каже, буде звільнятися. Дороги не в усіх селах розчищені, машина часто ламається, відтак ліміт часу на доставку зривається. Її вже двічі покусали собаки, тато возив у лікарню за свої гроші, роботодавець ніякої компенсації не виплатив. Обіцяли 12 тисяч зарплати, насправді отримує 4 тисячі. Загальний висновок людей такий: «Заощадивши» на скороченні листонош, до добра таке реформування не призвело».

Отже, є над чим замислитися нинішньому керівництву Укрпошти і зробити відповідні висновки, якщо воно насправді хоче досягти нормального сервісу.