Криниця

Сторінку підготував
Василь ПІДДУБНЯК.

Виставкова зала «Криниці»

Портрет не для пана

ІЗ ОБРАЗІВ у читанках і шкільних підручниках Леся Українка запам’яталася нам мрійливою жінкою, більше схожою не на поетесу, а на суворих правил гувернантку. А втім, існує зовсім інший портрет Українки. Про нього згадують значно рідше через його вкрай дивний вигляд і неприємну історію. Його 1900 року написав львівський художник Іван Труш.

Труша називають імпресіоністом, але цей портрет близький до експресіонізму, який з’явиться наступного, 1901, року в Парижі.

Леся Українка вперше позувала для портрета саме Трушу. Це був 1900 рік, до того її ніхто не малював із натури, адже вона була хвороблива і їй важко було позувати.

Обличчя Українки світить із нього, немов прожектор, а сама вона схожа на нездорову й жорстоку богиню. Портрет повісили в редакції львівського «Вісника», де його побачила сама модель.

«Мала задоволення бачити свій портрет, намальований у Києві, — згадувала Леся Українка. — Не знаю чому, але чомусь смішно на це дивитися».

Через деякий час художник продав портрет Українки польському професорові Леону Пінінському.

Поетку це страшенно розлютило: «Як я вже позувала, наражаючи своє здоров’я, гаючи свій час, і зовсім не інтересуюсь виставлянням моїх портретів, але як вже той портрет є і для нього позувала, то хай би вже краще він висів в українській громадській хаті, а не в польського пана».

Леся просила художника його знищити. Труш пообіцяв це зробити, але просто заховав портрет. Фактично про існування другого портрета протягом 50 років нічого не було відомо.

Він цінний іще тим, що Лесю Українку з натури малювали тільки двічі: Труш і через чотири роки Фотій Красицький. Климентій Квітка, чоловік Лесі, вважав, що полотно Труша — це взагалі найкраще її зображення.

Цікаві факти

 Вже 5-річною дівчинкою Леся Українка почала писати драматичні твори, а у 9 написала свій перший вірш «Надія». За переказами, вона написала його під старим ясеном біля в’їзної вежі замка Любарта у Луцьку, який нині іменують Лесиним.

 Свій творчий псевдонім поетеса запозичила в дядька: Михайло Драгоманов підписував свої публіцистичні твори «Українець». Що стосується імені, то Лесею її лагідно кликали в сім’ї (ще малу Ларису називали Зеєю, а разом із братом Михайлом — Мишелосією).

 Леся не тільки писала вірші, а й створювала нові слова — їй маємо завдячити існуванням слів «промінь», «напровесні», а її мати, письменниця Олена Пчілка, ввела до лексикону українців інше знайоме нам нині слово — «мистецтво».

 За словами Івана Франка, тендітна й ніжна Леся Українка була «єдиним мужчиною в нашому письменстві». Хоча сама поетеса себе не вважала гідною й нігтя Франка, оточення мало її за надзвичайно сильну духом жінку.

 За спогадами Лесиної сестри Ісидори Косач-Борисової, в останні роки життя очі Українки стали надзвичайно блакитними. Всі дивувалися, адже вони були наче неземні. На жаль, фото того часу чорно-білі, тож не можемо у цьому пересвідчитись.

 На сьогодні жоден із нащадків Лесі не живе на території України. Її внучаті племінники живуть у Швейцарії та США.

 1970 року в головному поясі астероїдів було відкрито нову одиницю. На честь письменниці він отримав назву 2616 Леся.

 До 145-ї річниці від дня народження Лесі Українки компанія Google створила святковий дудл (логотип пошукової системи) за мотивами її легендарної «Лісової пісні».

 Пам’ятники Лесі Українки споруджені не лише в Україні. Увічнена в граніті й мармурі вона в Торонто, Клівленді, Батумі, Саскатуні.