• Сильні духом

Земля нескорених

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

м. Харків.

Фото автора.

У батальйоні, що входить до оперативної бригади імені Петра Болбочана Національної гвардії України, відкрили постійно діючу виставку «Історія Нескорених». Ініціатором події стала громадська організація «Всеукраїнське об’єднання рідних зниклих безвісти та загиблих захисників України», а також ветерани АТО-ООС, волонтери.

ПІСЛЯ ТОГО, як слова шани на адресу живих і полеглих героїв пролунали з вуст керівництва батальйону, волонтерів, виступив і учасник російсько-української війни Микола Левкун (на фото). Розповідав просто, без жодного натяку на геройство, навіть подеколи з гумором, про те, як після важкого поранення вже через чотири місяці, відгукнувшись на пропозицію харківського волонтера Олександра Гончарова, взяв участь в «Іграх героїв». Став переможцем змагань з кросфіту (комплекс вправ на силу та витривалість), що проводилися серед ветеранів. А згодом раз — узяв і виграв чемпіонат світу з парабобслею. Однак за цією зовнішньою веселістю ховалася доля людини, котра не скорилася обставинам.

Уродженець Калуського району Львівщини Микола Левкун після закінчення Харківської національної академії Національної гвардії у 2014 році поїхав на Донбас захищати Україну. Воював у складі загону спецпризначення, під час виконання бойового завдання підірвався на міні. Як лікарі харківського шпиталю не намагались, але не змогли врятувати йому ніг. Микола переніс дев’ять операцій. Спершу, зізнається герой, зануривсь у депресію і зневіру. На щастя, біля нього весь час була дружина, яка підтримувала у важкий період життя. Дякувати Богу та друзям в Україні й Америці, що зібрали гроші на кілька операцій за океаном, відтак він зміг стати на протези. Тепер бере участь у світових змаганнях з парабобслею. А це спорт із високим ступенем ризику!

Нескорені — вони серед тих, хто вижив, і тих, хто поліг. Скажімо, підірвав себе разом із ворогом, аби не потрапити в полон. Це ті, хто до останнього подиху захищав нашу землю на Савур-могилі, біля Іловайська, в Луганському та Донецькому аеропортах та інших битвах цієї війни, моменти якої зафіксовані у вражаючих світлинах, що увійшли до експозиції. Нескорені — це й матері, сестри тих, хто поліг. Вони не опустили рук від горя, а допомагають іншим вистояти під ударами долі.

— Україна — земля нескорених,— певен настоятель храму Івана Богослова ПЦУ о. Віктор Маринчак. — Тому вона була, є і буде. Тут піднімалося найбільше повстань проти російського кріпацтва, а потім кріпацтва колгоспного. Голодомор — помста за цю нескореність. Але її так і не вбили. Бо потім були повстанська армія, дисиденти, яких намагалися зламати в тюрмах і концтаборах. Відстоюючи свободу, українці вийшли на Майдан, пішли в добровольчі батальйони захищати Вітчизну. Нам не соромно дивитися в очі колишнім героям. Тільки важко дивитися в очі тих матерів, чиї сини віддали за Україну найдорожче — життя…

До батальйону Нацгвардії, де відкрили експозицію, завітали також молоді воїни, вихованці Харківського військового ліцею. З багатьох світлин на тих, хто прийшов і прийде вшанувати героїв війни, дивляться харків’яни, які назавжди залишились у строю.

Уперше пересувну експозицію «Історія Нескорених» було розміщено у вагоні Харківського метро. Голова об’єднання рідних зниклих безвісти та загиблих захисників України Марина Полякова зізнається, що виникало хвилювання, аби вандали не пошкодили виставки. Однак протягом трьох років, відколи вона курсує по лінії метро «Салтівська», не трапилося жодного інциденту.

— Приємно бачити, як люди роздивляються світлини, читають тексти під ними, замислюються над побаченим,— каже Марина Полякова.

В експозицію, що відкрилась у підрозділі Нацгвардії України, додано сюжет, в якому йдеться про участь нацгвардійців саме цієї частини в російсько-українській війні. Наступну ж виставку «Історія Нескорених» планують відкрити у Харківському національному педуніверситеті імені Г. С. Сковороди.