Архів
Вівторок,
23 лютого 2021 року

№ 14 (19862)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  Версія для друку          На головну
  • З літопису наших днів

Вірус байдужості

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

Молода мама з Новомосковського району одного зимового дня завітала у райцентр із дворічною донечкою. Зупинилася з дитиною на одному з перехресть, аби перейти на протилежний бік вулиці. Світлофор там не працював. Вирішила йти тротуаром до наступного перехрестя. І треба ж було статися страшному лихові: на дорозі не розминулися два легковики, котрі мчали з величезною швидкістю, і один так торпедував другого, що вилетів на пішохідну зону.

ЗІ СТРАШНОЮ силою автомобіль ударив дитину і наїхав на неї передніми колесами. Дівчинка миттю знепритомніла, з голови до ніг залившись кров’ю. Перелякана мати голосила, але ніхто не зупинився, щоб допомогти. Міська лікарня була неподалік, за якихось два квартали. Шокованій жінці не залишалося нічого іншого, як схопити донечку на руки і самій бігти з нею до медиків.

Однак на ґанку закладу матір із закривавленою дитиною раптом зупинив грубий жіночий голос: куди, мовляв, прешся?! Жінка відчайдушно намагалася таки пройти у приміщення приймального відділення, та зась. Усе той же голос «пояснив», що міськлікарня приймає лише хворих на коронавірус, тому, мовляв, допомоги тут ніхто надавати не буде, і не надійтеся. Після цих слів неприступна медичка зникла, щільно зачинивши за собою двері. Мати вже майже в істериці грюкала в них. За мить чоловічий голос ізсередини мовив:

— Їдьте в районну лікарню, там вас приймуть.

А районна, яка нині є лікарнею первинної медико-санітарної допомоги, та народ за звичкою називає її ЦРЛ, — практично аж на околиці міста... Тому жінка в сльозах гукнула, аби дали хоч би «швидку», бо донечка помирає.

— У нас немає «швидкої», — почулося байдуже з-за дверей, — беріть таксі.

У райлікарні прийняли, навіть нічого не питаючи. Бо ж усе було ясно й без слів: дівчатко вже майже не дихало. За якийсь час лікарі вийшли і повідомили батькам — туди примчав слідом і тато — страшну новину: «Ми зробили все, що могли. Але пізно»…

І сама трагедія, і дії медиків Новомосковської міськлікарні шокували всіх навколо. Однак події, що відбуваються нині, обурюють не менше. Якщо міський голова Сергій Резник спробував бодай якось заспокоїти земляків і повідомив, що лікаря, котрий на порозі зустрів матір із помираючим від тяжких травм малям на руках і відмовився надати першу медичну допомогу, того ж дня було звільнено з роботи, а начмеду оголошено догану, то в самій лікарні, по суті, триває щось на зразок «торгів» совістю. Там заявляють, що ескулапам ЦРЛ, ясна річ, честь і хвала, але врятувати дівчинку все одно було неможливо. Бо вона, мовляв, дістала несумісні з життям травми.

Але ж у міськлікарні скалічену дитинку навіть не оглянули, аби тепер мати підстави стверджувати, що ушкодження були летальні! Зате міські медики, вочевидь, вимагають од колег із районної лікарні свою версію підтвердити — виявити, так би мовити, «солідарність». Оскільки якщо стан дівчинки після автокатастрофи був несумісним із життям, то ті, хто відмовився надати їй медичну допомогу, підлягають тільки моральному осуду. А ось відповідати за карним кодексом, на чому наполягають не лише згорьовані батьки, а й громадськість, не доведеться. Не буде за що судити, і квит! Якщо ж не дочекаються «підтримки» від лікарів із ЦРЛ, то ладні з усіх сил домагатися ексгумації і «незалежної» експертизи.

А як на нас, то кінцівка в цій історії може бути лиш одна: медики, які відмовилися рятувати маленьку дитинку, мають зазнати справедливої кари. Адже честь, совість та професійні прин­ципи не повинні піддаватися девальвації.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Новий санкційний раунд
Читати
Розікрали й продали
Читати
Не вода, а отрута
Читати
Ще поки космічна держава
Читати
Госпіталь просто неба
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове