|
Архів П’ятниця,
№ 11 (19859) |
 Про нас |
 Реклама |
 Поточний номер |
 Передплата |
| |
| Малюнки А. Василенка | PDF архів | Архів |
| У номері: | Весела світлиця | Наша пошта | Соняшник |
|
|
|
|
||||||
|
||||||||
|
||||||||
|
| ||||||||
|
| Версія для друку До списку статтей Без зрадників. Крапка! Сергій ДОВГОШЕЙ. смт Білогір’я Хмельницької області. ПРОВЕЛИ в останню путь молодого захисника, батька і чоловіка, сина... Саме такими заголовками рясніють сторінки газет та соцмереж. Чи не забагато жертв через те, що в Україні є зрадники? Адже за кожним таким повідомленням — людське життя, яке ніколи не повернеться. Тисячі ненароджених дітей забрала російсько-українська війна, мільйони не сказаних слів «люблю», мільярди усмішок українського народу... Чи таким коротким уявляли собі своє життя ті батьки і сини, які берегли Україну від російського злодія і яких додому привезли у труні? А скільки ще їх буде? Жорстоко? Можливо. Але таке тепер наше життя. Ми маємо думати, кого хочемо бачити при владі, і тоді повідомлення «провели», «поховали» не зникнуть, будуть гіркими, але ж не воєнними, а за законами людського буття… Хмельницький здригається від слів і дій, які мають сепаратистський відтінок. Досі багато хто послуговується у спілкуванні російськими (ворожими) висловами, поширює пости ворожою мовою. Чи не час поважати себе? Нічому не вчить історія? Чи, може, ми все ще спимо? Але чиїми тоді прокинемось? І чи українцями? Кого будемо звинувачувати, коли доведеться, не дай, Боже, ховатись по підвалах і погребах? Президент Зеленський підписав указ про застосування санкцій до телеканалів 112, NewsOne і ZiK. Їм заборонено здійснювати мовлення протягом п’яти років. І відразу з’являються повідомлення про можливість перегляду цих каналів в інший спосіб. В Україні — проросійські канали... Чиї прихильники їх дивляться і кого ми фінансуємо? Шануймося. Україна має бути вільною. Без зрадників. Крапка! Версія для друку До списку статтей | Озовіться, друзі У 1958-1961 РОКАХ ми навчалися в Охтирському технікумі механізації і електрифікації сільського господарства. Після одержання диплома мене направили на роботу в Полтавську область. Працював механіком у колгоспі. Ми з одногрупниками опинилися в різних куточках України. З деякими із них (М. Величко, А. Войтенко, Ф. Шеленов, М. Загородній) спілкуюся. Хотілось би відновити зв’язок і з рештою однокурсників. Тим паче, що цей рік ювілейний — 60 років, як ми закінчили технікум. Друзі, прошу всіх, хто прочитає мою замітку в газеті, відгукнутися. Пишіть на адресу: Готвянський Микола Гаврилович, вул. Горького, 5, с. Чечелеве, Кременчуцький район, Полтавська область, 39761. Телефонуйте: 098-436-44-27. * * * 1959 року мене призвали до армії. Курс молодого бійця проходив у Тбілісі, а затим разом із товаришами був переведений у в/ч 97779 (м. Гурджаані). Там ми і прослужили три роки. Я був водієм. За кермом ГАЗ-63 об’їздив чимало міст і сіл колишнього Союзу. Часто згадую своїх побратимів по службі. Ми були дружними, завше виручали один одного, не обходилось і без жартів. Тож згадати є що. Буду дуже радий отримати звісточку від них. Моя адреса: Гагач Петро Олексійович, вул. Набережна, 90, с. Чайки, Богуславський район, Київська область, 09713.
|
|
