Архів
Вівторок,
9 лютого 2021 року

№ 10 (19858)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  Версія для друку          На головну
  • Сторінки історії

Рятував село від голоду

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Голодомор 1932-1933 років став наслідком політики геноциду «червоного» Кремля стосовно українців. Однак не слід забувати про те, що контролем за реалізацією цієї політики на місцях займались місцеві відділи НКВС, а втіленням у життя — голови колгоспів і партактивісти. Варто переглянути статистику по окремих районах, зокрема Чернігівщини, щоб побачити очевидне — в одних селах від голоду померли одиниці, в інших (сусідніх) — десятки чи навіть сотні.

У КНИЗІ «Голодомор 1932-33 годов на Черниговщине» із-під грифу «Совершенно секретно» опубліковано дані про голод в Лосинівці: «Предколхоза «Боротьба» в с. Лосиновка Зубок, пытаясь придержать в селе зерно, составлял фальшивые отчеты, в ноябре раздал крестьянам 200 центнеров хлеба». Так, під час голоду 1932-1933 років голова колгоспу «Боротьба» в селі Лосинівка Ніжинського району Петро Зубок попереджав односельців про планові рейди вилучення продуктів, складав фальшиві звіти про хлібозаготівлю, щоб притримати в селі зерно.

Завдяки розсекреченню та відкриттю архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років вдалося більше дізнатися про цього, без перебільшення, героя Лосинівки, який, ризикуючи своїм життям, рятував людей од голодної смерті!

Зокрема, відомо, що Зубок Петро Дмитрович — уродженець Лосинівки, 1893 року народження, його дружина Катерина Григорівна 1893 року народження. Родина голови колгоспу була багатодітна і налічувала чотирьох дітей, а саме: Варвара (1918 р. н.), Марія (1922 р. н.), Микола (1928 р. н.) та Олена (1931 р. н.). До більшовицького перевороту Петро Зубок був заможним землевласником, володів 12 десятинами землі (13 гектарів), мав по двоє коней, волів, корів та шість овець.

За радянської влади Петро Дмитрович працював при лосинівському ревкомі та волвиконкомі. З 1928 року був головою колгоспу «Боротьба». 1934-го Носівським райсудом був заарештований і засуджений на 2,5 року ув’язнення начебто за розтрату грошей.

7 березня 1938 року його заарештували вдруге — вже як куркуля, за участь у гетьманському загоні Петлюри 1918-го. На час слідства Зубок був ув’язнений і перебував у Ніжинський в’язниці.

З протоколу допиту підсудного: «В 1932 году, будучи членом правления Райколхозсоюза, я действительно, как коммунист, давал лично к-р установку колхозникам колхоза «Боротьба» по вопросу выполнения хлебозаготовки, за что я был исключен из ряда К.П.Б.У. […] Я по вопросу выполнения плана хлебозаготовки говорил, что везти хлеба не надо, ибо у вас не останется посев материала».

З етичних міркувань прізвища людей, що свідчили проти Зубка, наводити не варто, оскільки у тих «свідків» є нащадки, однак одного ми все ж згадаємо. Це — Старицький Іван Андрійович, його рід закінчився. Злочин цієї людини полягає в тому, що він написав сотні доносів під копірку, всього-на-всього змінюючи прізвища звинувачених. Товариш Старицький не шкодував навіть родичів і близьких, більшість з яких після засудження так і не повернулися до Лосинівки. Як приклад, засудження ветеринарного фельдшера Лосинівської райветлікарні Круковського Петра Єфремовича, який був одружений з двоюрідною сестрою Старицького. Після відбування терміну ув’язнення Круковський подав на апеляцію. Були знову допитані свідки. Всі, крім Старицького, відмовилися від своїх попередніх свідчень і визнали їх сфальсифікованими.

7 травня 1938-го слідча справа за звинуваченням Зубка П. Д. була завершена і направлена на розгляд Трійки при Чернігівському облуправлінні НКВС. Постановою цієї Трійки від 8 травня 1938 року Зубок Петро Дмитрович був засуджений до розстрілу. Вирок виконано 20 травня 1938-го в Чернігові.

Висновком Прокуратури Чернігівської області від 23 жовтня 1989 року Зубок Петро Дмитрович підпадає під дію ст.1-ї Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 року «Про додаткові заходи по відновленню справедливості щодо жертв репресій, які мали місце в період 30-40-х та на початку 50-х років».

Як бачимо, в одному селі були і ті, хто рятував людей од голоду, і ті, хто забирав останнє і відправляв земляків на заслання.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Даними обміняються самі
Читати
Покращання вже не за горами?
Читати
Обіцяють не вимикати світла
Читати
Тримайте гроші в... землі
Читати
Цінове зростання неминуче
Читати
Фартовий «слуга»
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове