• З літопису наших днів

Майже детективна історія

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

У дусі фейлетонної кадрової політики влади «Слуг народу» у Дніпрі на посаді голови ОДА з’явивсь, як той кіт у мішку, харків’янин Олександр Бондаренко. А перед Новим роком так само несподівано був звільнений.

МІЖ ЦИМИ двома подіями — призначенням і звільненням — Олександр Вікторович запам’ятався краянам своїми спогадами про його незабутнє рекламування на телебаченні чоловічого спіднього та зйомку в передачі Лариси Гузєєвої «Давай одружимось» на московському телеканалі. А ще тим, що не полишав високого кабінету кілька днів і після оголошення про відставку — піде, казав, тільки коли на власні очі побачить Указ Президента. І дочекався його.

А ще Олександр Вікторович збирався ощасливити Дніпропетровщину небаченим екологічним парком. У Харкові, мовляв, такий існує, то чим гірший Дніпро? Та Бондаренко розіб’ється, а «саду бути» — пам’ятаєте давній оптимізм радянського поета Маяковського? Вочевидь, він передавсь і новоявленому «губернатору», котрий повідомив, що веде пошук підходящої території. А це нелегко, бо ж знадобиться мало не дві сотні вільних гектарів.

Судячи з усього, кавалерійським наскоком стільки знайти не вдалось. Або поглинули чи так закрутили Олександра Вікторовича актуальніші злободенні клопоти, що про свою блискучу ідею він на якийсь час забув. А за тиждень до того, як Президент відправить Бондаренка у відставку, останній влаштував гучну пресконференцію. На ній з нечуваною радістю заявив, що старт створенню диво-парку дано. І народ, маючи унікальну перлину ландшафтного зодчества, нарешті заживе щасливо та заможно на заздрість усій Україні.

«Цей проєкт забезпечить здорові умови для відпочинку людей. Поодинці, сім’ями, гуртами наші люди матимуть змогу ходити пішки по парку, їздити і оглядати його з вікон автомобілів чи плавати на човнах каналами-річками... Найбільший в Україні екопарк стане і туристичним магнітом, котрий притягне сюди відвідувачів з багатьох сусідніх як регіонів, так і країн. Під закладання парку відведено — на 49 років передано в оренду — 88 гектарів, на ще 92 готуються документи…» Коротко кажучи, саду таки цвісти! Ура!

Та не встиг Олександр Вікторович остаточно відбути з області, як над відведеними під парк землями несподівано грякнув грім. Першими з ініціативи відомого поборника збереження придніпровської місцини Вадима Манюка здійняли тривогу науковці-біологи з держуніверситету ім. Олеся Гончара. Бо відведені 88 га і ще й 92 зарезервовані під парк виявилися частиною… давно існуючого заповідника «Отченашкові наділи». Створення якого було узаконено рішеннями тих же обласних інстанцій у 1995 році, а згодом у 2002-му і в 2006-му. А законодавство забороняє будь-що зводити в межах природно-заповідного фонду. Як не можна на таких територіях займатися якою-небудь іншою діяльністю.

Але навіть коли Бондаренко зник, його справу вирішили продовжити, а задля цього замовчати, загасити скандал, зробивши вигляд, що протесту з боку вчених не було. За принципом, що собаки гавкають, а караван іде. І якби не невгамовні науковці, котрі посміли винесли сміття з хати, закликавши на поміч Українську природозахисну групу, то навряд чи вдалося б воювати далі за порятунок «Отченашкових наділів».

Як розповідає лідер згаданої групи Олексій Василюк, вони направили у Мінекології запит, на підставі яких міркувань, рішень та документів на Дніпропетровщині набуто раптом право щось тулити у заповіднику? Проте чиновники надали рішення і документи, з яких випливало, буцімто нічого іншого не залишається, як заказник… реформувати. Широковживане сьогодні це слово. Застосували його і до «Отченашкових наділів». Причому закрутивши настільки винахідливий сюжет, що куди до нього відомим перам у цьому жанрі.

Передусім торік улітку тишком-нишком пакетом з «іншими рішеннями» обласна рада одностайно(!) ухвалила «зміну меж і статусу об’єкта природно-заповідного фонду «Отченашкові наділи». Ухвала дивувала тим, що ініціювалася Департаментом екології обласної адміністрації. Але це ще квіточки. Гіркі ягідки полягали в тому, що нові кордони-межі в рішенні не вказувалися. Змінюємо, і край. А як і на якій площі — це як «виходьте у степ і ловіть вітра в полі».

Далі з’ясувалося, що місцева влада підготувала необхідні експертні висновки про вагомі причини для зміни і кордонів заповідника, і його статусу — на заказник регіонального значення. Документи розробила група науковців аграрно-економічного університету, очолювати яку довірили кандидату біологічних наук Романові Новицькому. Він, щоправда, тут виступав як ФОП (фізична особа-підприємець). Але коли від останнього зажадали ясності, з якого дива підписав липову науково-експертну довідку, то Роман Олексійович не міг повірити, що його самого… пошили в дурні. Виявилося, що і кадастрова, і топографічна карти місцевості, на основі яких готувався експертний висновок, не відповідали дійсності і були сфальшовані так, що до меж заповідника потрапили найродючіші землі Підгородненської територіальної громади. Селищний голова останньої Андрій Горб сьогодні заявляє, що це ніщо інше, як «нова винахідлива схема крадіжки земель і їх безплатної приватизації для… розпродажу праворуч і ліворуч». Адже поки вирішувалася доля заповідника, нишком роздали понад 60 двогектарних земельних наділів з його території (неважко здогадатися, що саме тих, які мають належати вищезгаданій громаді для створення особистих селянських господарств). Кому вони дісталися, наразі велика таємниця. Відомо тільки, що аж ніяк не селянам.

Що ж маємо нині? Мінекології, аби відмитися від бруду, подало позов до суду про скасування власного дозволу «реформувати» «Отченашкові наділи». Зі свого боку дніпровські вчені-біологи, зокрема й експерт Роман Новицький, домагаються через суд визнання недійсними рішень і обласної держадміністрації, і обласної ради. Точніше, визнати їх навмисне сфабрикованими. А Підгородненська громада шукає юридичні можливості, аби повернути фактично вкрадені у неї землі.

Дуже схоже на те, що, відводячи під вимріяний колишнім «губернатором» екологічний парк 180 гектарів досі не займаних земель, решту майже 220 гектарів заповідника «Отченашкові наділи» за хитрою схемою намірилися роздати під липові селянські господарства. А якщо дивитися ще глибше, то ця пригодницька історія і городилась задля однієї мети — відкрити в області «ринок»-дерибан привабливих земель.

По правду до суду звернулась і Українська природоохоронна група. Річ у тому, що, як вона з’ясувала, розправа з «Отченашковими наділами» — лише вершина айсберга. Насправді «достроковий ринок земель» на Дніпропетровщині відкрився давно. Загалом в області 179 територій природно-заповідного фонду, і у 50 з них «знайдені» вже розорані площі — сукупно 3 тисячі 381 гектар. Природоохоронна група вважає, що суд має визначити рівень провини в цьому Департаменту екології обладміністрації та регіонального управління геокадастру. Як і скасувати їхні підступні лиходійства. Що з цього вийде і чи вийде взагалі, побачимо. Бо, на велике нещастя, антидержавницька політика притаманна нинішній владі з 95-го кварталу.