• Зелена аптека «Сільських вістей»

Горох

Оксана СКИТАЛІНСЬКА,

дієтолог.

У ДАВНИНУ горох називали «м’ясом бідняків». Але чи виправдана погорда до гороху тих, хто міг собі дозволити насолоджуватися справжнім м’ясом? Адже горох удвічі переважає яловичину за вмістом білка і калорійністю. А засвоюється цей рослинний білок значно легше, ніж тваринний. Отож горох ліпше сприймається організмом, до того ж він постачає будівельний матеріал для відновлення клітин, ферменти, що допомагають травленню, зміцнює імунний захист. Хворим із виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки рекомендують їсти перетертий гороховий суп із маслом. Щоб позбутися печії, перед їдою варто ретельно розжувати і проковт­нути 3-4 свіжих чи розмочених сухих зерен гороху. Однак слід враховувати, що білок не єдине достоїнство цієї зернобобової культури. У ній виявлено 6-7 г (на 100 г) клітковини, яка слугує активатором процесу травлення, полегшуючи у шлунку і кишечнику доступ ферментів до маси, що перетравлюється. Це сприяє нормалізації роботи органів травного тракту, профілактує закрепи та інші кишкові хвороби, навіть деякі види раку. Впродовж століть народна медицина рекомендувала в таких випадках щоденно з’їдати по чайній ложці змеленого на порошок гороху. Не менш важливо, що розчинна клітковина, якої так багато в ньому, як і в інших бобових, регулює рівень холестерину в крові і знижує кров’яний тиск. Отож учені з різних університетів США на основі власних спостережень (приміром, Д. Андерсон дослідив, що в літніх чоловіків після щоденного споживання бобових знизився рівень холестерину на 19 відсотків) рекомендують щодня з’їдати не менш як склянку гороху та інших бобових (намагатися, якщо вдасться, їсти замість хліба та картоплі) для профілактики серцево-судинних нездужань — атеросклерозу, стенокардії тощо. Тут важливу роль відіграє також калій, великим умістом якого вирізняється горох. Адже цей мікроелемент зміцнює серцеві та інші м’язи, нормалізує кислотно-лужний баланс, сприяє виведенню з організму зайвої рідини. Клітковина важлива в харчуванні ще й тому, що здатна виводити різні токсичні речовини, утворювати комплекси з солями важких металів, у тому числі й радіоактивних, і виводити їх назовні. Тож горох корисно вживати і з огляду на те, що ми проживаємо на радіоактивно чи промислово забруднених територіях.

А крім того, клітковина стабілізує рівень цукру в крові, притлумлює почуття голоду. Тому горох корисно споживати, щоб не знати проблем із цукровим діабетом. Особливо корисний зелений горох. У ньому виявлено життєво важливі вітаміни С, групи В, А, РР та мінеральні речовини. Так, вітаміни С, А, фолієва кислота та залізо діють у комплексі для якісного кровотворення, тож горох помічний для профілактики анемії. Якщо низький рівень гемоглобіну в крові, слід з’їдати щоденно 3-4 столові ложки свіжого чи консервованого горошку. Вітаміни групи В відомі як регулятори нервової системи. Зокрема, вітамін РР, або В₃, потрібен для мозку так, як кальцій для кісток. Якщо людина погано спить, втрачає пам’ять — це ознаки дефіциту цієї речовини. Для живлення клітин мозку та поліпшення загального обміну приймають по чайній ложці горохового борошна 3-4 рази на день незалежно від прийому їжі, запиваючи теплою водою, а в разі хронічного болю — по дві чайні ложки. Шкірні проблеми теж пов’язані з нестачею вітаміну РР, а також цинку (а його в гороху чимало). Тож не дивно, що здавна рослину використовували для лікування уражень шкіри як засіб, що сприяє розсмоктуванню нагноєнь (фурункули, карбункули). Потрібно горохове борошно ошпарити окропом, зліпити коржик і прикласти під пов’язку до ураженого місця. Порошком із меленого гороху також посипають обпечені місця, рани.

Екзема, гнійні рани, синяки, вугрі — для лікування використовують як горохове борошно (у вигляді кашки), так і кашку із зеленого горошку або ще ліпше — у суміші зі збитим яєчним білком (накладають на місце запалення). Якщо щоденно з’їдати чайну ложку горохового борошна, то шкіра стає чистою, оксамитовою, зникають пігментні плями, а зелений горошок застосовують для так званих римських масок (назва, мабуть, вказує на їхню давність): 2 столові ложки борошна змішати з 2 столовими ложками сироватки, суміш накласти на обличчя, тримати, поки не висохне, змити спочатку гарячою, затим холодною водою. Шкіра стає ніжною і пружною. У разі дерматиту, кору роблять примочки, які послаблюють запальний процес, міняючи їх у міру підсихання. Настій готують так: в емальований посуд покласти стебла і стручки гороху (без зерна), залити окропом, настояти.

Рослина справляє виражену сечогінну дію, тому використовують відвар трави та насіння за серцевих та ниркових набряків і проблем із передміхуровою залозою. Зелений горох, хоча в ньому менше білків і вуглеводів, вирізняється більшим умістом вітамінів, а також фолієвої кислоти і холіну, що справляє благотворний вплив на обмінні процеси в організмі. У ньому достатньо цукрів, білків, вітамінів В₁, Е, А, РР. Серед мінеральних речовин переважають фосфор і кальцій, дуже потрібні дитячому організмові. Як пише професор Ф. Мамчур, найкорисніше навіть не саме молоде насіння, а стручки із зовсім маленькими насінинками. Тож, аби нирки і сечовий міхур очистити від каменів, варто варити молоді лопатки і пити щоденно 2-3 склянки гарячого відвару (іншої пори згодиться і гарячий гороховий відвар). У гороху виявлено магній, натрій, йод, які теж додають людині здоров’я. Щоб уникнути проблем із травленням, його рекомендують намочувати впродовж 8-24 годин, а варити всього 15-20 хвилин, додавати насіння кропу. Не бажано вживати горох у разі холециститу, гострого нефриту, загострення запальних процесів у шлунку і кишечнику.