Архів
П’ятниця,
5 лютого 2021 року

№ 9 (19857)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник
  Версія для друку          На головну

Накопичувальні пенсії знову на старті

Олена КОЩЕНКО.

У Міністерстві соціальної політики вкотре заговорили про впровадження накопичувальної пенсійної системи. Потреба у ній нагальна, запевняють чиновники. Якщо вже найближчим часом до нинішнього солідарного порядку виплат не додати ще один, то незабаром у державі взагалі не стане чим виплачувати пенсії громадянам. Настільки змілів потік єдиних соціальних внесків до Пенсійного фонду…

Законодавче підґрунтя

НАГАДАЄМО, що пенсійна система в Україні загалом визначена як трирівнева. Вона складається із солідарної системи, це перший рівень, обов’язкової накопичувальної — другий рівень, та недержавного добровільного пенсійного забезпечення — третій рівень. Проте діють лише два рівні — перший і третій. До того ж частка працюючих громадян, які щомісяця добровільно відкладають дещицю собі на пенсію в якійсь фінустанові, загалом настільки мізерна, що, як вважають експерти, її можна не брати до уваги.

Як відомо, солідарні пенсії виплачуються громадянам із Пенсійного фонду, що акумулює єдині соціальні внески офіційно працюючих. Однак проблема полягає в тому, що наш ПФУ не цілком платоспроможний. Принаймні всі пенсії, а також збільшені виплати громадянам поважного віку наразі дотуються з держбюджету. Що фактично давно став додатковим прихованим «пенсійним податком» із працюючого населення.

Накопичувальні пенсії обіцяють запровадити у країні давно. Наша газета про це вже писала. Але досі далі заяв політиків та віртуальних розрахунків урядових фахівців діло не просувалось. Адже для старту такої фундаментальної суспільної реформи передовсім потрібне законодавче підґрунтя — ухвалення Верховною Радою певних законів, а також ряду законодавчих підактів. Але сьогоднішня економічна ситуація в країні така, що відкладати впровадження накопичувальних пенсій уже просто нема куди далі. Бо, може статися, ПФУ через брак коштів узагалі припинить виплачувати пенсії.

Кабміном і Міністерством соціальної політики та захисту прав ветеранів України вже розроблено стратегію впровадження першого етапу накопичувальної пенсійної системи, яка може набути чинності до кінця нинішнього року. Зокрема, днями очільниця Мінсоцполітики Марина Лазебна повідомила, що обговорено і погоджено з профільним комітетом Верховної Ради економічно прораховані «консенсусні й консолідовані відповідні законопроєкти». За її словами, є і політична воля влади на ухвалення парламентом уже цього року проєктів законів України «Про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення» та «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо загальнообов’язкового накопичувального пенсійного забезпечення».

Якщо названі документи таки ухвалять нинішнього року, то 2022-го до прийнятого на той час закону підготують усю необхідну інфраструктуру і підзаконні акти. Йдеться про те, що на вітчизняному ринку мають запрацювати спеціально уповноважені державою інституції — інвестиційні компанії, які накопичуватимуть грошові внески тих, хто трудиться. Також має бути розроблений механізм перерахунку коштів роботодавцями і самими працівниками на персональні пенсійні рахунки…

Відтак закон про накопичувальну пенсійну систему, за задумом урядовців, набуде чинності з 1 січня 2023 року. Саме з цього часу офіційно працевлаштовані громадяни (а точніше, ті їх категорії, що визначені законом як першочергові) почнуть відкладати зі своєї заробітної плати гроші на майбутню пенсію — по 2% на власний накопичувальний рахунок. Як указано в законопроєкті, за них платитиме роботодавець.

Планується одночасне функціонування двох видів пенсії — солідарної і накопичувальної. «Додаткові щомісячні накопичувальні відрахування в обов’язковому порядку першочергово почнуть робити підприємства з важкими і шкідливими умовами праці. Також це стосуватиметься й осіб, кому на момент упровадження реформи ще не виповниться 35 років. Тим часом добровільно зможуть вибирати: платити накопичувальні внески чи не платити, — лише люди після 50 років. Тому що від 50 до 60... — це все ж невеликий термін, щоби накопичити собі достатньо коштів для того, щоб можна було збалансувати свою солідарну пенсію», — пояснила очільниця Мінсоцполітики.

Iнвестиційний камінь спотикання

ПРИ ЦЬОМУ можновладці розписують, які великі переваги відкриває перед рядовими громадянами участь у загальнообов’язковому державному накопичувальному пенсійному страхуванні. Зокрема, ту, що ці накопичення можна буде передати у спадок нащадкам…

Але як би привабливо не розписували запровадження другого рівня пенсійної реформи, народ цю перспективу сприймає з великим скепсисом. І не лише тому, що в українців не такі високі зарплати, щоб можна було відкладати щомісяця. А й тому, що цілком можливе згоряння накопичувальної пенсії (про це застерігають і експерти) через інфляцію.

Проте чи не найдужче на думку рядових громадян впливає їхня тотальна недовіра до влади та до інституцій, уповноважених державою на збір пенсійних внесків. Хто дасть народові гарантію, що одного дня якийсь із фондів не лусне, а його «уповноважені державою» розпорядники не зникнуть разом з усіма грішми?

Також звичною практикою української влади є нецільове використання різних соціально значущих фондів. Скажімо, на що тільки не розтринькують кошти з того ж національного антикоронавірусного фонду ініціатори нинішнього впровадження накопичувальних пенсій. І на президентську програму «Велике будівництво», і на зйомки сумнівного рівня кінофільмів, і на доплати «за особливі умови праці» Національній поліції, ремонти різних установ… Хто дасть гарантію, що держава колись так само не запустить руку в кишеню нею ж уповноважених інвестиційних фондів?

Поки що чуємо від «слуг народу» самі голослівні обіцянки. Зокрема, як запевнив глава Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку Тимур Хромаєв, до тих інвестиційних компаній, які виявлять бажання розпоряджатися депозитами пенсійної системи другого рівня, «будуть висуватися набагато серйозніші вимоги, ніж ті, які поширюються на компанії, що управляють грошима, наприклад, будівельних інвесторів».

Тим часом в уряді наразі жодним словом не обмовилися про те, які ж гарантії дає держава своїм громадянам щодо збереження їхніх пенсійних накопичень. І в разі інфляції, і різних форс-мажорних економічних обставин, і банкрутства інвестфондів... Хто, питається, поверне громадянам накопичені ними на своє «світле майбутнє» кошти?

Також держава іще має подбати про єдині підходи до пенсійних виплат у системі накопичувального пенсійного забезпечення, зрозумілість виплат для учасників системи. Мається на увазі прозоре і всім добре доступне «єдине вікно» для роботи людей зі своїми пенсійними накопиченнями, вибір та зміна накопичувального фонду, де всі процедури ще й повинні бути максимально автоматизовані. Також не чути про максимальну надійність обліку пенсійних накопичень людей та збереження інформації про них.

Замість післямови

ТИМ ЧАСОМ ніхто не стане заперечувати, що солідарна система в Українській державі, запроваджена ще в часи СРСР, віджила своє. Особливо буксує вона в нинішніх умовах — в економічно злиденній країні, де на сьогодні з 22 мільйонів українців працездатного віку платять внески до Пенсійного фонду щонайбільше 10,5 мільйона. Причому серед цих 10 з половиною мільйонів 4 мільйони роблять це з мінімальної заробітної плати.

Тоді як пенсіонерів у країні сьогодні 11,22 мільйона — вже більше за офіційно працевлаштованих. Тож, ураховуючи постійну дірку в бюджеті Пенсійного фонду України, можна зробити висновок: ті, хто нині перебуває на заслуженому відпочинку, давно, як мовиться, державі не по кишені. За кожними економічно не обгрунтованими індексацією та перерахунком пенсійних виплат неодмінно настає закономірний виток інфляції — подорожчання найнагальніших товарів і послуг. Тому життя більшості людей поважного віку на українські «зростаючі з року в рік» пенсії залишається злиденним. Так, за даними Пенсійного фонду, мінімальна сума, котру з 1 січня нинішнього року одержує більшість наших пенсіонерів, становить усього 2400 гривень. Та й то для пенсіонерів у віці від 65 років, котрі мають повний стаж (для жінок — від 30 років, для чоловіків — від 35). Тим часом середній розмір пенсії по країні — 3410,6 гривні.

Втім, переконані експерти, накопичувальна пенсійна система все одно не розв’яже цієї проблеми. Бо в державі відсутній головний чинник — сильна та стабільна економіка. Тож чи не варто, поки з України не розбіглися по світах узагалі всі громадяни працездатного віку, взятися за її відновлення. Щоб не ставити воза попереду коня — не продукувати чергові мертвонароджені реформи, від яких люди стануть іще біднішими.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Наближається енергетична криза
Читати
Штрафи відтерміновано
Читати
Полювання на Вовка
Читати
На ювілей — парад. I супутник...
Читати
Більшість — нелегальні
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове