Архів
П’ятниця,
22 січня 2021 року

№ 5 (19853)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Наша поштаСоняшник

Наша пошта

Добірку підготувала
Валентина ЮРЧИШИНА.

Версія для друку          До списку статтей

Дякую, лікарю

ВІД ЩИРОГО серця дякуємо бригаді №198 м. Лубен (лікар Олена Бондаренко, фельдшер Світлана Ліплява, водій Ігор Сапа), які врятували життя моєму чоловікові, батькові, дідусеві, прадідусеві. Михайло Іванович хворіє на серцеву недостатність, неходячий. Того дня він знепритомнів, і я кинулась викликати «швидку допомогу». Диспетчери, уважно вислухавши, оперативно відреагували на мій дзвінок. Перебуваючи зі мною на зв’язку, заспокоювали.

Лікарі приїхали через вісім хвилин. Бігли з важкими валізами 300 метрів до нашого будинку, бо по вузькій вулиці карета «швидкої» не змогла під’їхати, а об’їжджати далеко. Кожна хвилина була на вагу золота.

Допомогу хворому надали професійно, чим врятували йому життя. Низький уклін цим чудовим лікарям від усієї нашої родини.

Катерина ВАСИЛЕНКО.

с. Засулля Лубенського району

Полтавської області.

 

Коли захворів небіж, мені довелось особисто поспілкуватися з головним лікарем Вінницького онкодиспансеру Володимиром Шамраєм, який того дня, крім проведення планових операцій, попри втому вів також прийом пацієнтів. Пересвідчилась, що це дуже добра, чуйна і душевна людина, вже саме слово якої здатне лікувати.

Розмова із Володимиром Анатолійовичем позитивно вплинула на небожа. Адже поставлений діагноз його дуже гнітив, він став замкненим і понурим. А тут вийшов із кабінету і всміхається. Я навіть спершу не повірила таким змінам і була неймовірно рада, що лікар зумів вдихнути в нього надію. Вірю тепер, що все буде добре і молодий хлопець зуміє побороти недугу. Дякую вам, Лікарю!                  

Олена КУЗНЯРСЬКА.

м. Липовець Вінницького району

Вінницької області.

 

Версія для друку          До списку статтей
  • З роси й води

З любов’ю і повагою брат Григорій із дружиною Галиною та дітьми.

23 СІЧНЯ виповнюється 95 років Тетяні Минівні Антоненко, яка мешкає в селі Веселе, що в Межівському районі Дніпропетровщини. Дитинство її, як і всіх сільських дітей у ті часи, було нелегким. Голодомор 1932-1933 років забрав у сім’ї двох меншеньких діток, 1943-го раптово померла мама, тож усі турботи за рідних лягли на плечі тата і тендітної Тані. Підлітком вона влаштувалася різноробочою в колгосп, звідки й вийшла на пенсію. Виховала доньку і сина.

Дорога наша і рідна Тетянко, щиро вітаємо тебе з днем народження і бажаємо всього-всього найкращого в житті, а насамперед, звичайно, — міцного здоров’я.

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове