Архів
П’ятниця,
15 січня 2021 року

№ 3 (19851)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник
  Версія для друку          На головну
  • Шанована в селі людина

Громада оцінила

Ганна БОЙЧУК.

Запорізька область.

НІНА Іванівна Гаврилова — одна з подвижниць, які свого часу невтомно працювали на розвиток села Широке. Саме тому Широківська об’єднана територіальна громада, яка вийшла на нову орбіту свого становлення в царині децентралізації, вирішила віддячити трудівниці своїм визнанням, аби про неї знало якомога більше людей, — рекомендувала жінку на присвоєння високого звання почесного громадянина Запорізького району.

Посвідчення і знак почесного громадянина Ніні Іванівні вручали при народі, на сесії районної ради. З оплесками, квітами.

— Для мене це стало несподіванкою, навіть шоком, — зізналася мені жінка. — Я зовсім не публічна людина, вже 10 років на пенсії. Одначе було дуже приємно за таку шану!

Широке — рідна Нінина мала батьківщина. Тут, у селянській із діда-прадіда родині, найменше у батьків дівча побачило світ. Навчалася у школі, відтак у міському інтернаті. Скільки сил ставало, допомагала батькам, які вічно були в роботі: тато, повернувшись із війни, трудився їздовим, бригадиром, мама — різноробочою.

У своєму Широкому зустріла долю — Григорія Гаврилова, механізатором у бригаді трудився. Доля не зрадила — ось уже 51 рік вони йдуть життям у парі. «Він дуже хороша людина», — тепло каже про чоловіка дружина. Особливий талант батька й дідуся має Григорій Григорович, а дві дорослі доньки, четверо онуків і двоє маленьких правнучків є найдорожчим скарбом подружжя.

Плекаючи родину, Ніна Іванівна ніколи не обмежувалась хатніми стінами. Працювати пішла змалку, після закінчення школи-інтернату — вихователькою в дитячий садок колгоспу імені Тельмана. А у квітні 1974 року почалася нова сторінка в біографії молодої жінки, пов’язана із місцевою сільською радою: спершу стала бухгалтером, через п’ять років — головним бухгалтером. Трудилася чесно і сумлінно. У вересні 1996-го Ніну Гаврилову обирають секретарем виконкому Широківської сільської ради. На цій посаді працювала до 2010-го, до виходу на пенсію. Хто пам’ятає ті роки, може легко уявити, з якими складнощами доводилося мати справу на такій роботі. Секретар виконкому фактично був головою, бо мав знати кожну людину, кожну оселю території, проблемних — особливо пильно. Вирішувати без зволікань сотні болючих питань, бо людський фактор — він таки завжди є головним. А сільська рада — надто важкий шмат праці.

Чим доводилося займатися? Ніна Іванівна, мов таблицю множення, перелічує: «Секретарем сільської ради координувала роботу постійних комісій і громадських формувань при виконкомі сільської ради, допомагала в підготовці засідань і рішень. А ще очолювала жіночу раду, була й секретарем опікунської ради: мала постійно знати про стан виховання дітей у сім’ях, оформляла акти обстеження, надавала необхідні матеріали на запити служби у справах неповнолітніх та керівників інтернатних закладів щодо дітей недбалих батьків».

Чи ж варто зайве говорити про відповідальність, якщо вийшла на роботу тоді, коли меншій доні виповнилося лише три місяці, залишивши малу з бабусею… Такий був час, і такого гарту ці люди.

Вони виросли чудовими донечками, її рідні дівчатка: старша Жанна працює молодшою медсестрою в лікарні, Руслана — фінансист у ОТГ, має вищу освіту. І тепер всю нерозтрачену любов Ніна Іванівна дарує усій великій родині, малим і дорослим її гілочкам. Навіть сусіди дивуються, як часто діти збираються у батьківській, іще дідівській, оселі на гостину.

Ніну Іванівну поважають у селі: уся її праця була на виду, і життя та скромні статки також. А сама жінка стежить за тими змінами, що відбуваються вже в об’єднаній територіальній громаді, і оцінює їх позитивно. «Життя змінюється на краще, — говорить. — Колись ми, окрім як на утримання установ, не мали бюджетних коштів, неспроможні були розвиватися, тепер у громади зовсім нові можливості. У селі багато вигод для молоді — стадіон із сучасним покриттям, відремонтовано будинок культури. Вулиці освітлені, територія стає дедалі ошатнішою, гарно доглянутою. Це потужний крок уперед, і нас, старших, радує, що у нашого Широкого хороші перспективи».

На фото: Ніна Іванівна Гаврилова серед молодої генерації керівників ОТГ і району.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Дотримуймось і контролюймо
Читати
Палива малувато
Читати
Дорога продовжує вбивати
Читати
Приватизацію «дотискають»
Читати
Гроші повернуть. Якщо виживемо...
Читати
Погубила хімія?
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове