Напередодні безводного апокаліпсиса

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

У колодязі Людмили Солохненко завглибшки 12 метрів води лише на 90 сантиметрів. У багатьох сусідів криниці зовсім пересохли. Фото автора.

Чернігівщина потерпає через брак води. Колодязі давно пустують у більшості домогосподарств не лише півдня регіону, який охоплює чималу зону Лісостепу, а й колись заболоченого Полісся. Висихають русла малих річок, міліють середні та великі ріки. Офіційна статистика тривожна: за рівнем забезпечення питною водою Україна посідає 125-те місце поміж 180 країн, перебуваючи між Чадом і Суданом... Екологи наголошують, що втрата життєдайного ресурсу — це наслідок не тільки зміни екології, а й діяльності людини.

_{Криниці порожні}

КОЛИСЬ судноплавна нижня притока Десни — річка Стрижень — бере свій початок між селами Сибереж та Великі Осняки, що в Ріпкинському районі. Ось уже кілька років джерело, що живило її, сухе. Попересихали і колись повноводні довколишні ставки. «У нас у селі залишилося 28 корів, і тих нема де напувати, — бідкається жителька Сибережа Людмила Солохненко. — Люди возять воду на випас хто у відрах, а хто й у каністрах».

Тих мешканців села, у кого криниці не порожні, можна порахувати на пальцях. У господарстві Людмили Митрофанівни вода є, та її теж небагато. Аби дістатися живильного джерела, довелося значно поглибити колодязь. Однак допомагає мало: при глибині 12 метрів води на 90 сантиметрів. І це ще не літо…

Особливо важко самотнім пенсіонерам. Олександра Болобан живе без води у дворі вже рік. «Буває, прошу соцпрацівницю, щоб принесла, — каже Олександра Іванівна. — Другим разом до знайомого звернуся, так він од водокачки велосипедом привезе. А треба ж і попрати, і їсти наварити, і помитись, а ще курям налити... Для нашого села вода — це проблема номер один».

Добре, що в центрі Сибережа ще від колгоспу залишилась одна-єдина водокачка, звідки беруть воду не лише місцеві, а й селяни з Великих Осняків. Заможніші пробили свердловини. «Для цього треба 50-60 тисяч, — скрушно хитає головою Людмила Солохненко. — У нашій землі пласти каміння, тому так дорого». Звісно, розв’язати проблему міг би централізований водогін, проте за нинішнього бюджету громади це фантастика.

_{Пів мільярда — на воду}

У НАСТУПНІ сім років — із 2021-го по 2027-й — 85% (506 млн грн) із загальної суми програми охорони навколишнього природного середовища передбачені саме для збереження та відновлення водних об’єктів. Половина коштів надійде з держбюджету, решту ж мають профінансувати область і місцеві громади.

За словами заступника директора департаменту екології та природних ресурсів ОДА Василя Новака, на цей рік для охорони і використання водних ресурсів виділено 126 млн грн, зокрема з обласного фонду охорони довкілля — 12,8 млн грн. Сума, й справді, чимала, якщо порівняти із фінансовим забезпеченням попередніх років. «Із коштів, передбачених раніше, освоєно трохи більше 96 млн грн, що становить 64%, — інформує чиновник. — Зокрема, на збереження водних ресурсів із обласного фонду охорони навколишнього середовища витрачено 76,6 млн грн».

Мова про кошти, які пішли на утримання артезіанських свердловин, реконструкцію та будівництво мереж каналізації, насосних станцій, придбання обладнання, поліпшення санітарно-екологічного і технічного стану деяких малих річок і водойм, облаштування природних джерел тощо. У профільному департаменті визнають: усі ці заходи були точковими і фактично дали короткостроковий результат, особливо що стосується водойм.

Очевидно, у наступні роки ті ж напрями фінансування будуть збережені. Зокрема, 178 млн грн передбачено на реконструкцію і будівництво каналізаційних і очисних споруд у Бахмачі, Бобровиці, Ічні, Острі, Корюківці, Мені, Носівці, Прилуках, Семенівці та Сновську, Куликівці, Ріпках, Сосниці та Срібному, а також у селі Ніжинське Ніжинського району. Ще 236 мільйонів спрямують у Бахмач, Ічню, Корюківку, Ніжин, Прилуки, Сновськ та Чернігів, Козелець, Сосницю і село Киїнка Чернігівського району. 5 млн грн — на придбання нового насосного обладнання комунальних каналізаційних систем, 30,6 млн грн — на реконструкцію мереж зливової каналізації, 25,7 млн грн — на поліпшення технічного та екологічного стану річок і водойм, 5,6 млн грн — на реконструкцію гідротехнічних споруд. Решту коштів відведуть на продовження робіт, переважно на каналізаційних мережах.

Начальник відділу державного екологічного контролю поводження з відходами Держекоінспекції Олег Федоренко вважає доцільним перекласти частину фінансованих державою заходів на місцеві громади, щоб і вони відчували відповідальність за об’єкти на своїх територіях, та наголошує на потребі збільшити пропускну спроможність каналізаційних колекторів, оскільки при розбудові населених пунктів на них збільшується навантаження.

_{«Ви уявляєте рівень екологічної катастрофи?!»}

ЕКСПЕРТІВ та активістів утішає той факт, що влада нарешті звернула увагу на проблему безводдя регіону, однак, кажуть, мимоволі напрошується запитання: кому потрібна каналізація, коли не буде що зливати? Адже стан більшості водойм близький до критичного! І це — Північ України. Директор приватного ТОВ «Едвайс» і екоактивіст Павло Бистров пояснює: «Наші річки та водойми відчувають справжню навалу, і тези, сформульовані у програмі, не вирішать проблеми. Питання розорювання прибережних захисних смуг річок є значно глибшим, ніж здається на перший погляд, адже йдеться про знищені луги та пасовища, які акумулюють вологу».

Подібної думки й голова обласної спілки роботодавців «Сіверщина» Віктор Лазар. На його переконання, сьогодні як ніколи кліматичні зміни та антропогенний фактор призводять до зневоднення і зникнення річок, озер, відсутності води в колодязях: «Зона живлення річки — це заплава. Там забороняється будь-яка господарська діяльність, окрім, наприклад, засіву трави. Адже кожна річка живиться малесенькими струмочками, до яких стікає вода після танення снігу, крихітними підземними джерельцями… Коли земля обробляється, весь цей гідробіологічний баланс значно порушується. В підсумку відбуваються незворотні процеси, бо водойма недоотримує живлення».

Віктор Лазар оприлюднив моторошну статистику: за три останні роки в Україні знищено понад десять тисяч малих і середніх річок! «Вдумайтесь тільки у ці цифри. Ви уявляєте рівень екологічної катастрофи?! — не стримує емоцій підприємець і активіст. — Я сам бізнесмен. Проте скажу вам: можна заробляти гроші нескінченно, та якщо ми будемо так безвідповідально ставитися до довкілля, то незабаром наші діти не побачать води…»

_{Сьогоднішні заходи неефективні}

РОЗОРЮВАННЯ прибережних смуг, торфовищ, незаконну вирубку лісів повинні припиняти відповідні держоргани. Так, за словами заступника директора департаменту екології і природних ресурсів ОДА Василя Новака, створено робочу групу для реагування на порушення вимог Водного та Земельного кодексів під час здійснення сільгоспдіяльності в прибережних зонах річок, а також «гарячу лінію». Здійснюються виїзди за зверненнями громадян.

Втім, ефективність від подібних заходів практично нульова. Так, скажімо, від початку минулого року надійшло всього 22 звернення громадян про порушення. За рік робоча група зробила лише дев’ять виїздів. До того ж сума штрафів залишається мізерною: за цілий рік заплачено «аж» 8,5 тис. грн! Із поданих до суду позовів на суму 470 тис. гривень фактично стягнуто тільки 32 тис.

Павло Бистров характеризує картину як банальну безвідповідальність чиновників. «В органів державної влади є всі повноваження для гарантування виконання законодавства, — наголошує він. — Я сам родом із Сімферополя, і в 1960-х роках у нас такі пилові бурі лютували, що не було видно сонця. Вони йшли з Кубані, яку на той час усю розорали. Повірте, нас це також чекає».

А й справді: за два останні десятиліття південний клімат просунувся в бік півночі на 400 кілометрів. І дійсно необхідно ухвалювати надзвичайні заходи задля збереження водності наших річок. Чинні штрафи за розорювання заплав у сумі 510 гривень є насмішкою, оскільки прибуток з одного гектара землі — не менш як 10 тисяч гривень. Невже такі штрафи зупинять недобросовісних аграріїв? Але не буде води — не буде життя!