Архів
Вівторок,
12 січня 2021 року

№ 2 (19850)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  Версія для друку          На головну
  • Отакої!

Медаль як чорна мітка

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

Мало, дуже мало дожило до наших днів учасників війни з гітлерівськими нацистами. Незабаром у місті Новомосковськ на Дніпропетровщині відзначатиме 96 років один із тих, хто боронив Україну, тодішній СРСР і всю Європу від коричневої чуми, — Василь Панасович Волошко. Йому є що згадати і чим пишатися, бо у 20 років потрапив на фронт і воював до перемоги.

І ОТ схвильована дочка Василя Панасовича Любов Василівна розповідає, що їй зателефонували з міської організації ветеранів України (підрозділ Організації ветеранів України) і стали докоряти, чом же ви, мовляв, не приходите по ювілейну медаль на честь 75-річчя від Дня Перемоги, якої удостоїли батька?

Якби знала, каже жінка, що це за нагорода, нізащо б по неї не пішла. Донька досі не показала її батькові. Від боязні, пояснює, що старенькому може стати зле. Родина останнім часом старається надмірно його не турбувати. Бо як щось прикро вразить дідуся, той потім довго не може заспокоїтися.

— Там, у міській організації ветеранів, — продовжує Любов Василівна, — відразу не додумалася розкрити книжечку посвідчення, коли ж удома взяла окуляри і зазирнула в неї, очам своїм не повірила. Аж відкинула ті «палітурки» геть…

У посвідченні червоним по білому написано, що Василь Панасович Волошко (подаємо мовою оригіналу) «Указом Президента Российской Федерации от 13 июня 2019 года награжден юбилейной медалью «75 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.». А нижче чорним дрібніше значиться «От имени Президента Российской Федерации медаль вручена» — і підпис якогось Н. Ляшенка. Серія посвідчення А 0263733. Тобто все чин чином — радій, ветеране, що тебе не забули і вшанували!

Любов Василівна каже, що її батько належить до тих, хто бойові дії на Сході України трактує тільки як агресію Російської Федерації, і регулярно передавав волонтерам пожертви із пенсії на підтримку Української армії. Тож медаль від президента Росії стане «для батька приниженням його гідності».

Завдяки дочці Василя Волошка історія набула розголосу в області. Місцеві активісти вирішили запитати голову Новомосковської міської організації ветеранів України Михайла Горбова — може, це прикра помилка або провокація? Як-не-як, територія сучасного Новомосковського району в минулому — легендарна місцина запорозьких козаків зі знаменитим козацьким Свято-Троїцьким собором, який ще у 1775-1778 роках збудував без жодного цвяха народний майстер Яків Погребняк. Коли місто виникло, то звалося Самарчиком, згодом Самарем і нарешті Новоселицею. А 1786-го назву Новомосковськ нав’язав намісник краю князь Потьомкін. Чи не «помилився» навмисне Путін адресою, сплутавши наш Новомосковськ із російським у Тульській області?

Пославшись на карантин, Михайло Горбов відмовився від зустрічі. Але телефоном повідомив, що, крім Василя Волошка, ювілейні медалі від Путіна отримали ще 15 учасників війни з нацизмом. Відзнаки надійшли з Харкова, а як вони туди потрапили, Михайло Михайлович не знає. Але що нагороди передали з «харківської ради ветеранів», це точно. З міської чи обласної — не відомо. З якоїсь загадкової, тепер погоджується. З ради, яка жодним чином Організації ветеранів України, можливо, і не стосується, оскільки виникла… лише два роки тому. Хоча колеги Горбова вагаються: з одного боку, Республіканська рада ветеранів війни і праці була заснована 1987 року (після проголошення Україною незалежності дістала сучасну назву), але з іншого, у грудні позаторік Міністерство у справах ветеранів створювало свою раду — «з метою проведення фахових консультацій з основних питань діяльності».

Не знаємо, з яких достеменно питань погоджують там діяльність, але маємо те, що маємо, — путінські нагороди. З приводу яких у Новомосковську тлумачення різні. Родина Василя Волошка подала заяву в СБУ з наполяганням дати правову і політичну оцінку цьому. А ми спробували відшукати бодай ще когось із тих півтора десятка нагороджених, аби поговорити з ними. З цього майже нічого не вийшло: ветерани у таких уже поважних літах, що для них спілкування з журналістами справді обтяжливе. Але один погодився анонімно висловити свою думку.

— Дочка Василя Волошка так і не показала батькові медалі? Ну, це її діло. Хоча, як на мене, варто було це зробити, а він би сам вирішив, що із нею робити. А нашим можновладцям повинно бути соромно, що президент чужої країни удостоїв нагородами, а вони язики свої прикусили. Це про них Тарас Шевченко писав як про правнуків поганих. Ми у цьому скандалі нашим «вождям» докір і вирок, а медалі Путіна їм — чорна мітка.

Ну що ж, є й така точка зору на цю ситуацію. Погодьтеся, заперечити щось ветерану важко.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Тепер без пільг
Читати
Діряві шкарпетки? Нічого, потерпите
Читати
Вогненебезпечні свята
Читати
З худого кабана хоч вишкварки
Читати
Оце так «улов»
Читати
Розширюється газова співпраця
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове