Де «приземлиться» громадська земля?

Зенон МИХЛИК.

Тернопільська область.

Коли у Возилові Бучацького району розпайовували землі колгоспу «Хлібороб», у місцевих селян була змога збільшити свої невеликі наділи за рахунок пасовища біля села. Проте не поласилися, розпорядились, як вважали, мудріше й далекоглядніше: «Нехай залишається для потреб громади». Минули роки, поки Кабінет Міністрів України 31 січня 2018-го закріпив це бажання своїм розпорядженням № 60 про передачу державної землі за межами населених пунктів у комунальну власність об’єднаних територіальних громад.

ГОЛОВНЕ управління Держгеокадастру в Тернопільській області з виконанням вказівки уряду не зволікало. Зокрема, згадане пасовище (майже 44 га) мало поповнити земельний банк Золотопотіцької ОТГ, до якої приєднавсь і Возилів. Щоправда, чиновники листовно повідомили селищну раду, що вона повинна погодити документ про «завершення робіт з підготовки до продажу прав оренди на аукціоні». Тобто, виходило, право громади розпоряджатися своєю майбутньою комунальною власністю — пасовищем — могло настати лише після торгів, проведених Держгеокадастром. Вочевидь, «земельні» чиновники не поспішали випустити майже 44-гектарну ділянку зі своїх «державних» рук. Аби не дісталася, «кому не слід»?

Із цього приводу на сесії Золотопотіцької селищної ради 14 лютого 2018 року навіть розгорілася дискусія, адже для Возилова, де проживає чимало багатодітних сімей, а землі катастрофічно не вистачає, це єдине вціліле пасовище. Тому за пропозицію Держгеокадастру депутати не голосували. Ухвалили інше рішення, яким погодили завершення робіт для передачі землі в комунальну власність громади. Без якихось попередніх торгів.

А навесні, ще не встигли селяни вигнати на пасовище череду, як туди прибули… трактори.

— Ми вийшли на протест, — розповідає мешканець Возилова Василь Джердж. — По-перше, в тій зоні Дністровського каньйону оранка взагалі заборонена. Як член виконкому селищної ради я запитав прибулих, яке мають право на цю землю. Виявилося, запланований Держгеокадастром конкурс таки відбувся, переможцем вийшло ФГ «Радчук», яке в районі пов’язують із відомим агробізнесменом Петром Гадзом (нібито Радчукове ФГ насправді його дочірнє підприємство). По-друге, я був присутній на сесії в лютому 2018-го, тож достеменно знаю: у рішенні селищної ради № 1272 про жодну оренду тієї ділянки не йшлося. І тут мені телефонує тодішній начальник Головного управління Держ-геокадастру в області Іван Кузь (родом із сусіднього Золотого Потоку), каже, в нього є інше рішення — № 1273, на підставі якого пасовище й виставили на аукціон. До речі, землю чиновники оцінили дуже дешево, відповідно менша й плата за довготривалу оренду.

Звідкіля взялося протилежне за змістом рішення, яке навіть не ставилося на голосування депутатів, селяни потім довго з’ясовували у судах. Спершу подалися до Тернопільського окружного адміністративного суду, проте позивачам відмовили: не наша, мовляв, юрисдикція, звертайтеся до Бучацького міжрайонного. Там після тривалого розгляду справи рішення Золотопотіцької селищної ради № 1273 було скасоване як фіктивне, недійсне.

Донині, як і перед тим у суді, Василь Джердж стверджує, що рішення сесії сфальшували посадові особи (вже колишні) селищної ради. Тому домагається, аби можливе службове підроблення розслідувала бучацька поліція. Однак, за його словами, вона не реагує, а слідчого, на бездіяльність якого він скаржився, перевели до іншого міста.

«Пасовищну» справу треба довести до логічного завершення, зокрема в судах, ще й тому, що чимала земельна ділянка ніби зависла в повітрі, переконує нещодавно призначена заступником голови Золотопотіцької ОТГ Лілія Чорна, землевпорядник за фахом. «Хоча рішення селищної ради законом визнане недійсним, однак укладений на сім років договір оренди з ФГ «Радчук», наскільки знаю, не скасований», — застерігає вона.

Тобто не виключено, що на пасовищі знову можуть з’явитися трактори. Правда, люди сумніваються, що у згадуваного фермера є така потужна техніка. Мабуть, зібрався там вести товарне сільськогосподарське виробництво набагато потужніший господар.

Хтозна. Принаймні з офіційних джерел дізнаємося, що розмір статутного капіталу ФГ «Радчук» — 0,00 грн. То чим орати, засівати землю? Разом з тим її банк нагромаджує справно. Скажімо, згідно з відомостями Держ­геокадастру, Бучацька райдержадміністрація іще в жовтні 2010 року передала Радчуковому ФГ понад 153 гектари землі сільськогосподарського призначення державної власності на основі договору оренди. Термін дії — до 2061 року! Як дає лад тій ріллі, не маючи жодної гривні власного статутного капіталу?

Може, збіг, але… Зареєстроване ФГ «Радчук» за тією ж юридичною адресою, що й ТОВ «Бучачхлібпром», наглядову раду якого очолює Петро Гадз. Під тим же дахом і поштова адреса ФГ «Гадз».

Між іншим, колишній начальник Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області Іван Кузь (котрий поспішив виставити Возилівське пасовище на торги) на нещодавніх місцевих виборах балотувався на посаду золотопотіцького голови. Кажуть, його кандидатуру підтримував Петро Гадз. Але протеже набрав мізерію голосів, що, зрештою, логічно. Не біда, може, працевлаштується у заснованому раніше своєму ПП «Земельні справи», де успішно директорував до кар’єрної держслужби.

Днями Головне управління Держгеокадастру в області відрапортувало, що в комунальну власність 55 ОТГ Тернопільщини передано понад 40 тис. га вже інвентаризованих державних земель. Отримала свою частку й Золотопотіцька об’єднана територіальна громада. На цей раз, сподіваємося, без заздалегідь нав’язаних «переможців конкурсів».

— Мушу все це розгрібати, розчищати, бо довкола земля майже стовідсотково розорана, проте платять не всі користувачі, — ділиться першочерговими планами новообраний голова ОТГ Михайло Прокіпчук, із когорти досвідчених «давніших» аграріїв, свого часу очолював колгосп по сусідству. — Тому проведемо земельну перевірку по всіх селах громади, аби мати достовірну інформацію. Відчуваю, є чимало необлікованих ділянок. Там «закопані» податки, які повинні наповнювати бюджет громади, адже в нашій місцевості нема жодної промисловості. До речі, вже навідувалися представники відомого бізнесмена Гадза, цікавилися, чи продовжимо дію раніше укладених договорів оренди. Я відповів, що відтепер це питання вирішуватиметься на оголошених (уже нами!) конкурсах: хто платитиме громаді більше, той і використовуватиме її землю.

Зокрема, так планують в ОТГ розпорядитись і черговою «нарізкою» державної землі, яку зареєструють як комунальну власність. А надалі… Напевно, не бракуватиме фермерів, яким потрібна рілля для господарювання. Хто з орендарів буде щедрішим, там вона й «приземлиться».