«Алло, ми шукаємо міністра!..»

Василь ПІДДУБНЯК.

Фото з відкритих джерел.

Восени 2019-го «слуги народу», котрі ввірвались у владу, як суховій у степ серед літа, замість того щоб почистити урядові авгієві стайні, кинулися їх… палити! Під гарячу руку «реформаторів» потрапило і Міністерство аграрної політики та продовольства України.

«РЕФОРМАТОРИ» нічого ліпшого не примудрилися вигадати, як передати функції урядового штабу житниці Європи Міністерству економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ).

Що називається, «уМЕРТвили»!

Думки з приводу «епохальної адміністративної злучки» висловлювалися різні — від емоційних до розсудливих.

«Ідея злиття Мінекономрозвитку і Міністерства аграрної політики повинна була матеріалізуватись як мінімум років десять тому. Краще пізно, ніж ніколи», — вважав, скажімо, виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко.

«Рішення про ліквідацію Міністерства аграрної політики, яке забезпечує 17% ВВП і 40% валютної виручки для країни, — це стратегічна помилка, — застерігав народний депутат України Вадим Івченко. — Варто пам’ятати, що, наприклад, безліч зустрічей потрібно провести міністру з представниками ЄС лише для того, щоб трішечки розширити квоти. До того ж я не уявляю, як буде міністр економіки доповідати уряду про пестициди, зменшення поголів’я худоби і таке інше».

Вочевидь, «слуги народу» і самі гаразд не уявляли, що чинять.

А що ж різні «профільні» спілки, союзи, асоціації, Національна академія аграрних наук України зрештою? Диригенти махали «паличками», а хор цей чомусь мовчав. І тільки тепер аграрні асоціації, Федерація роботодавців України, аграрні наукові заклади звернулись із колективним листом до Президента України, в якому просять поновити у структурі Кабміну Мінагрополітики. Мовляв, ви ж обіцяли…

Автори цього колективного «прошенія» так пояснюють його появу: «Упродовж останнього часу український агропродовольчий сектор динамічно розвивався, набувши статусу «локомотива» національної економіки. Нині він генерує близько 20% ВВП країни, забезпечує 40% надходжень валютної виручки, сприяючи стабілізації курсу національної грошової одиниці, гарантує продовольчу та частково енергетичну безпеку країни. Від стану його розвитку залежить успішність таких галузей національної економіки, як сільськогосподарське машинобудування, переробка, хімічна промисловість — виробництво мінеральних добрив, меліорантів, засобів захисту рослин. Вирішальну роль українські аграрії відіграють у питаннях розвитку сільських територій та територіальних громад, формуючи понад 70% дохідної частини місцевих бюджетів та забезпечуючи 60% зайнятості у сільській місцевості.

Нині агропродовольчий комплекс, без заперечень, є одним із найбільш значущих сегментів національної економіки. Однак ми вкрай занепокоєні тим, що за підсумками першого півріччя нинішнього року падіння виробництва сільськогосподарської продукції в Україні склало 18,7% на фоні загального просідання економіки у 6,5%, у той час як у першому півріччі минулого року агросектор показував зростання на рівні 5,8%. Капітальні інвестиції в сільське господарство знизилися за перше півріччя майже вдвічі (на 44,2%) — до 14,5 млрд грн, що є досить тривожним сигналом».

Будьмо об’єктивними. Не так ліквідація міністерства позначилася на «справній цифрі», як цьогорічна несприятлива погода. Але чи тільки погода винна в тому, що їхали-їхали і не туди заїхали?..

Отож-бо, панове «зелентрестівці»!

Автори звернення мало не на коліна перед Главою держави впали: «Ми надзвичайно стурбовані тим, що сьогодні Україна залишається сировинним придатком для розвинених країн світу. Для подолання цього ярма сировинної зони та переходу від експорту сировини до експорту продукції з доданою вартістю має бути розроблена чітка, послідовна програма дій, яку реалізовуватиме профільне Міністерство».

Шлях назад, та ще й по розбитій заболоченій колії, завжди важчий. До того ж у проєкті бюджету на 2021-й, кажуть, на поновлення Мінагрополітики закладено аж два нулі — нуль гривень і нуль копійок!

Може, скинетеся, хлопці, ще й шапку по колу пустите заради доброго діла?

Втім, чи таке воно вже й добре?

Міністерство агрополітики не треба відновлювати. Його потрібно створити заново, а головні зусилля скерувати не на пошук персоналії нового міністра (як це пропонують автори «прошенія»!), а на широке обговорення функцій і структури майбутнього міністерства.

Саме така пропозиція дістала найбільшу підтримку в учасників онлайн-конференції «Функції держави у забезпеченні сільського розвитку й агробізнесу: чи потрібне міністерство?», організованій Торгово-промисловою палатою України.

На згаданій конференції Джон Міллнз, авторитетний в аграрному світі керівник проєкту ЄС «Впровадження сільськогосподарської та продовольчої політики» в нашій країні, зауважив (цитую пресслужбу Торгово-промислової палати України): «В Україні зараз не потрібно відновлювати міністерство аграрної політики та продовольства України в тому вигляді, яким воно було до ліквідації рік тому. Зараз — ідеальний шанс, аби створити його заново таким, яким воно має бути, щоб відповідати сучасним викликам і гармоніювати з нормативами ЄС, до якого ми рухаємося».

Проте ініціатори відновлення аграрного міністерства в Україні більше перейняті тим, хто ж очолить «хлібне» відомство. А тут, як завжди: без «танців з граблями» не обходиться.

Замість пошуків шляхів — пошук талантів.

І тричі має рацію цитований вище Джон Міллнз, котрий ділиться досвідом країн Європейського Союзу: «Для створення правильного міністерства сільського господарства чинній владі необхідно зосередитися насамперед на розробці довгострокової стратегії розвитку сільського господарства, відповідного плану дій та довгострокового бюджетування (у країнах — членах ЄС воно семирічне). Адже зараз в Україні фактично відсутнє навіть бачення того, як має будуватися державна політика в цій галузі».

А раз нема бачення, то хіба важко здогадатися, на що сподіватись у майбутньому?