Добрий господар

Сучасне диво — дерево-сад

ПОБАЧИТИ таке дерево можна далеко не в кожному садку. Як можна створити це диво?

Якщо говорити загалом, то це дерево, в крону якого щеплено кілька сортів або культур. При цьому якщо на один скелет «насаджені» різні сорти однієї культури, скажімо, кілька сортів яблунь, то рослину називають багатосортним деревом. А ось якщо кілька різних культур — абрикоса, слива, алича — мультидеревом.

На формування рослини затрачається близько шести років. Спершу вирощується носій сортів, або скелетооснова, а вже потім на нього прищеплюються відповідні сорти.

Часто садівники розпочинають цю справу заради багатосортної рослини з різними термінами достигання плодів щеплених сортів. Однак спеціалісти не радять цього робити через розбіжність термінів так званих фенофаз (періодів розвитку рослини).

Правильно прищеплювати літні сорти на літні, осінні на осінні, зимові на зимові, або з близькими строками дозрівання. Але тут кожен вибирає сам, адже будь-яке сімейне дерево — це своєрідний експеримент.

Метод щеплення не має значення: на що набита рука. Хороші результати дає і щеплення за кору, і щеплення в розщіп, і щеплення брунькою вприклад, і окулірування в Т-подібний розріз, і щеплення прищеплювальним секатором.

Більш складна проблема — приживлюваність. Не всі породи добре вживаються з щепою. У деяких деревина настільки швидко окислюється, що зводить всі спроби нанівець. Тут потрібно вивчати досвід інших садівників, читати спеціальну літературу, робити нові й нові спроби.

Важливий фактор у цьому ділі — скелетооснова. Від неї залежить довговічність і продуктивність дерева-саду.

Ідеальний «скелет» повинен відповідати таким вимогам:

— бути стійким до зимових умов місцевості;

— мати хорошу сумісність із великою кількістю сортів;

— характеризуватися правильним кутом відходження скелетних гілок (близьким до 90^О) і рівнем розташування їх над землею (1-1,5 м);

— вирізнятися здатністю міцного зрощення;

— не давати зайвої порості;

— мати (переважно) стриманий ріст.

Найкраща скелетооснова для яблуні — дичка. Якщо пересадити деревце з великою грудкою землі, намагаючись якомога менше пошкодити коріння, то щеплення можна буде робити в перший же рік.

Однак у такого рішення є істотний мінус — дерева виходять сильнорослими, не відомо, яка у сіянця сумісність з іншими сортами, наскільки він зимостійкий.

Другим варіантом можуть стати дво-трирічні слаборослі саджанці (на вставці або клонових підщепах).

Для груші також найбільш підходящою основою буде дичка. Але знайти сіянець груші не так просто, а брати прикореневу порість від старих сортів не бажано: при пошкодженні крони вона дасть рясні кореневі відводки, позбутися яких вкрай проблематично.

Вихід — виростити самостійно зимостійку скелетооснову з насіння лісової груші.

Для кісточкових — сливи, аличі, вишні, абрикоси, персика — створення багатосортного дерева є досить проблематичним заняттям. Тернослив або той же терен може послужити основою для сливи, аличі та абрикоси. Однак варто пам’ятати, що у них великий потенціал росту і утворення кореневої порості.

Якщо відповідний «скелет» знайдений, то слід підготувати його до щеплення. А саме: зрізати гілки, які мають кут відходження менше 60^О, дуже тонкі, занадто товсті, поламані, розташовані вище 1,5 м (щоб не вийшла дуже висока крона) і нижче 1 м. На «кістяку» повинні залишитися тільки рівномірно розташовані гілочки завтовшки з олівець — на них і проводьте щеплення.

Оптимальною кількістю сортів для дерева-саду вважається три-чотири. Чому? Якщо прищепити на скелет тільки два сорти, вийдуть дві скелетні гілки, що ростуть у різних напрямках, що є прямою небезпекою їх розлому від високого врожаю. Якщо п’ять і більше — сорти почнуть конкурувати, і ті, що сильніші, стануть домінувати над слабшими. До домінування буде схильна і щепа центрального провідника, тому на лідируючу гілку ліпше щепити слаборослий сорт.

Щоб зберегти зимостійкість дерева-саду, щеплення виконують на бічних гілках першого порядку з відступом од стовбура 20-30 см. Решту, а також гілки «скелета», що залишилися без щеплення, зрізують. Терміни щеплення для різних регіонів, різних культур, різних способів щеплення різняться.

Зрозуміло, що навесні на «кістяку» дерева-саду почнуть відростати не тільки культурні, а й «дикі» пагони. Їх наявність важлива для повноцінного розвитку і підготовки рослини до зими, з цієї причини їх не вирізують відразу, а періодично обмежують ріст у період вегетації. Повністю їх видаляють тільки наступної весни.

Можна створити дерево-сад і на дорослій рослині, котра з якихось причин вас не задовольняє. Для цього необхідно провести сильну обрізку крони, а на майбутній рік на молоді пагони прищепити нові сорти.

Переваг у рукотворного дива чимало. По-перше, не потрібно викорчовувати рослину, якщо сорт проявив себе недостатньо добре — використайте його як скелетооснову, поступово підібравши те, що до вподоби.

До того ж на маленькій ділянці доцільно мати відразу кілька сортів при використанні мінімальної площі. Можна скомбінувати в одне дерево кілька культур, що дасть змогу збирати достатню кількість плодів без непотрібних втрат надлишків.

Великим плюсом є перезапилення кількох сортів. Дерева дають стабільніші врожаї. Вони стійкіші й до зовнішніх факторів, таких як морозостійкість, жаростійкість, посухостійкість.

Цікавий вигляд має крона з різним листям, плодами різного забарвлення і, звичайно ж, весняне цвітіння.

Про недоліки дерева-саду ми вже, у принципі, сказали, тож узагальнимо.

Перший — складний процес формування. На створення однієї рослини затрачається від чотирьох до шести років, і це якщо все виходить з першого разу.

Другий — не так просто зна­йти хорошу скелетооснову для майбутньої диво-рослини. Не всі сорти мають хорошу приживлюваність при щепленні. Далеко не всі підходять один одному. Однак якщо експериментувати, то можна домогтися вельми успішних результатів.