Архів
П’ятниця,
11 грудня 2020 року

№ 95 (19843)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник
  Версія для друку          На головну
  • Село на нашій Україні

Синява — перлина Надросся

Володимир БУРБАН.

КОЛИ на свої очі побачиш благословенну Синяву, зринають у пам’яті Шевченкові слова:

Село. І серце відпочине.

Село на нашій Україні —

Неначе писанка село.

Зеленим гаєм поросло.

Цвітуть сади, біліють хати,

А на горі стоять палати...

Та от біда — у наші дні таких сіл-писанок катастрофічно меншає.

А що ж Синява, село у Рокитнянському районі Київської області? Воно на очах перетворюється на ошатний населений пункт європейського зразка. Прокладено 22 вулиці з твердим покриттям. Реконструйовано пам’ятники загиблим у роки Другої світової війни і Тараса Шевченка.

Довкола сільського парку, об’єктів соцкультпобуту встановлено 140-метрову декоративну огорожу. Споруджено європейського рівня стадіон. Окрасою села став історико-етнографічний заклад і модерний готель «Старий Млин», що викликає захоплення і в зарубіжних гостей. Духовним прихистком став реконструйований Миколаївський храм. Процвітають школа і дитячий садок, здоров’ям синявців, а їх нараховують понад три тисячі, опікуються два сімейні лікарі, 5 медсестер, є денний стаціонар. Екзотика Синяви — страусина ферма на околиці села.

У розквіті села важко переоцінити роль і спонсорський внесок синявця Михайла Олексійовича Горовенка, нині киянина, інженера-економіста за фахом, ділової людини, мецената, почесного громадянина Рокитнянщини. Він ініціатор і голова редакційної колегії історико-краєзнавчого літопису «Синява над Россю», упорядником якого є Алла Шелест і який нещодавно вийшов у світ у київському видавництві «Новий друк». На запитання, що хотілося сказати цією книгою, відповідає: «Вона про Синяву і для Синяви: літопис села унікальний. Вона для односельців. А що може краще гуртувати громаду в її відповідальності за подальшу долю села, як не спільна історична пам’ять! Село — первинний, визначальний ген української нації, її живлюще джерело, творець і оберіг її мови, звичаїв, традицій і обрядів. Бо, як казали наші предки: «У місто — по гроші, а в село — по розум».

Книга-літопис веде свою оповідь з прадавніх часів. На синявських теренах зафіксовано аж дев’ять поселень бронзової доби. На цю місцину приходили і залишили свій слід кімерійці, скіфи, сармати, готи, анти.

Нинішня Синява заснована близько 1622-1641 років. Їй передували поселення набагато давніші, зокрема, місто Синелець. Назва села в різні часи стала рідною — Стринява, Стернява, Стриняве, Синявка. Що означає ця назва? У книзі серед багатьох тлумачень знаходимо навіть готське «стринява» — «тихоплинна вода». На думку місцевих жителів, назва села означає синявий серпанок, синявий туманець над Россю. Отже, слово слов’янське. Зрештою, села з ідентичною назвою трапляються на інших українських землях — на Поділлі є і Стара Синява, і Нова Синявка.

Синявці пишаються тим, що ведуть свій родовід від волелюбного племені антів і їхнього вождя Божа. Поблизу Синяви, біля підніжжя Божої гори, встановлено пам’ятний знак: «Народу антів — предкам українців — від жителів Рокитнянщини».

Вільнолюбний характер синявці виявили у часи козацької вольниці. У місцевій Воскресенській церкві Богдан Хмельницький повінчав чотири пари молодят і освятив шаблі свого війська на битву з поляками. У Синяві, сотенному містечку, стояв Пилип Орлик — творець Першої української конституції.

У книзі зафіксовані рубіжні моменти життя народу і села: буремні 1920-ті роки минулого століття, штучне насаджування колгоспів, голодомор 1933-го, чорні дні Другої світової війни. Вміщено понад 100 світлин її учасників, розповіді про них, зокрема, Героя Радянського Союзу танкіста Гната Хоменка — першобудівника Комсомольська-на-Амурі.

«У світлі рішень та ідей» — так дещо іронічно називається розділ про повоєнне село, каторжну працю колгоспників, хоча жити стало порівняно краще.

«Скільки зусиль і часу було затрачено, щоб перелопатити не один кіш архівного й іншого збіжжя у різних академічних інститутах, наукових бібліотеках, вчитатися не в тисячі, а в десятки тисяч друкованих сторінок, переслухати багатьох людей, самій перемучитися сумнівами і ваганнями, — каже М. О. Горовенко про подвижницьку працю Алли Павлівни Шелест. — Крім авторки, про це відає один лише Бог».

До речі, власником ошатного майже 500-сторінкового фоліанта стане кожен синявець, а також виходець із села — аби не згасала пам’ять про рідне гніздо.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
«Оцифровування» картини не дає
Читати
Гульнемо — і на карантин
Читати
Платіть і протестуєтеся ще
Читати
Безробіття накрило країну...
Читати
...але спеціалісти потрібні
Читати
Облуправління ліквідують
Читати
Iнфляція збільшується
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове