Наша пошта

«Замаринована» проблема

В’ячеслав СТАСЮК.

с. Гаєнка

Горохівського району

Волинської області.

АСФАЛЬТНЕ ПОКРИТТЯ через село Ковбань було прокладене далекого 1966-го. За його станом справно стежив колгосп «Комунар», який і гроші мав, і техніку. Але відтоді, як КСП знищили, а землю розпаювали (нині її орендує фірма «Агро-Волинь»), до дороги, котра, до речі, перебуває в державній власності, нікому діла нема. Їздять нею не тільки маршрутки та легкові автомобілі, а й важка сільгосптехніка фірми-орендаря. Автошлях уже давно у суцільних ямах та вибоїнах, тож конче потребує ремонту.

Аби привернути увагу влади до поганої дороги, якщо її так узагалі можна назвати, жителі села звертались і до місцевої ради, і до депутатського корпусу. Однак реакції від них не дочекалися. Щоправда, напередодні цьогорічних місцевих виборів було дано команду пообкошувати траву на зупинках та грейдером позасипати ями. Ось тільки вистачило того засипання ненадовго. Після виборів ями знову з’явилися.

Особисто я неодноразово бив на сполох, писав у відповідні інстанції. А у відповідь отримував лиш відписки. Продовжують вони надходити досі. Обласна адміністрація не має ні часу, ні бажання розв’язувати проблему і відсилає звернення у район. А тут відповідь завше однакова: «Немає коштів». Крім того, за сьогоднішнім законом кожна інстанція має термін розгляду звернень. Тобто воно маринується до останнього, затим відсилається нижче, знову маринується, знову пересилається... Отож час минає, а результату — нуль. Заліпити ті ями можемо тепер хіба що купою паперу, витраченого на чиновницькі відписки. Матимемо горохівське ноу-хау — паперові дороги.

Питається, навіщо нам така влада, котра не має бажання поліпшувати життя людей? Село потихеньку розвалюється, вимирає, а панство все не може діждати, коли вже скупить землю. Так що річ не в самій лише дорозі...