Архів
Вівторок,
8 грудня 2020 року

№ 94 (19842)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  Версія для друку          На головну
  • Довкілля

Болота — теж наше багатство

Василь ГОРВАТ.

Закарпатська область.

Століття тому, ще за чеської влади, бідну землю з численними болотами й чагарниками навколо закарпатського села Пушкіно продали переселенцям із гірських сіл. Під час паводків вода заливала все село, а коли спадала, в неглибоких канавах лишалася сила-силенна риби з річки Сальва. В її заплавах водилися хмари диких качок…

ЗНАДОБИЛОСЯ всього рік-два, аби зруйнувати цю унікальну природну екосистему. У 1970-ті роки минулого століття сюди пригнали потужну техніку, проклали глибокі канали, щоб до них стікала вода з навколишніх колгоспних полів, на яких збудували дренажну систему. Болота повсихали — землю перетворили на сільгоспугіддя.

Таких змін зазнало не лише село Пушкіно, а й інші низинні райони Закарпаття, а також сусідні угорські. Тільки на зламі століть екологи вдарили на сполох: унаслідок осушення втрачається віковічна безцінна та унікальна аборигенна екосистема: водно-болотні угіддя.

Відомий закарпатський науковець Василь Комендар регулярно публікував на цю тему статті, вів просвітницьку роботу, воював із господарниками, ініціював створення заповідних зон... Його несподіваним союзником у цій боротьбі стала економічна криза 1990-х, яка призвела до занепаду діяльності централізованої системи, що регулювала водний баланс на територіях.

— Нині водно-болотні резерви, — каже заслужений працівник сільського господарства Василь Сантай, — збереглися здебільшого у передгірній місцевості, де ґрунти менш придатні для обробки. А в низовині, зокрема, басейні річки Тиса, осушувальні роботи велися інтенсивно. Останні десятиліття дренажні системи не поновлювали, вони давно вже втратили свої функції. Колишні колгоспні поля розпайовані. То тепер там, де колись діяла система осушування, природа повертається до свого первісного стану — землі заростають чагарниками, ґрунтові води виступають на поверхню, утворюючи болота. Чи є потреба звертати увагу на ці болотяні угіддя? Так, безсумнівно.

Також фахівців непокоїть доля русла річки Старий Ботар, яке з року в рік зневоднюється, періодично висихаючи зовсім. Унаслідок цього гине риба та інші види фауни. Між українсько-угорськими фахівцями давно ведуться розмови про будівництво у селі Теково регулюючої підпори на річці Тиса. Це дало б змогу частині води з Тиси потрапляти у Старий Ботар, який перетворився б на своєрідний акумулятор водного ресурсу, створивши сприятливе середовище для аборигенної екосистеми. На жаль, цей проєкт тільки в планах.

Поки ж боротьба українських екологів за водно-болотні ресурси увінчалася лише невеликими успіхами. Один із них — надання урядом статусу водно-болотних угідь міжнародного значення. Його одержали «Урочище Озірний — Бребенескул» Рахівського району, «Атак — Боржавське» Берегівського та Виноградівського районів, «Долина нарцисів» (Хустський), «Печера-Дружба» (Тячівський), «Чорне багно» (національний природний парк «Зачарований край), «Водосховище Форнош» Мукачівського та «Верхів’я річки Уж» Великоберезнянського районів.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
У фонді — дефіцит
Читати
Грип нікуди не подівся
Читати
Спиртозаводи нарозхват
Читати
Концерн ліквідують
Читати
Не жартуйте з антибіотиками
Читати
Атестація не потрібна?
Читати
Краще сидіть удома
Читати
Екстремальне освідчення
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове