Архів
Вівторок,
8 грудня 2020 року

№ 94 (19842)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  Версія для друку          На головну
  • Відлуння

Шана, завойована кров’ю

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

У Харкові в День Збройних сил вшанували пам’ять героїв і поклали квіти на алеї Слави. Захід, організований представниками громадського об’єднання рідних тих, хто зник безвісти, а також загиблих захисників України, був неофіційним.

АЛЕЯ Слави на Харківському міському кладовищі №18 — це місце болючих спогадів. Особливо для матерів, дружин, дітей воїнів, полеглих на російсько-українській війні. Хтось згорів біля Іловайська, прориваючись на допомогу оточеним воїнам, інший упав на «передку» від кулі снайпера чи в результаті артилерійського обстрілу… А є і такі, чиє серце не витримало побаченого й пережитого на війні й зупинилося вже вдома, коли, здавалося, воєнне пекло позаду. Це також наслідок війни, з якої важко повернутися душею. На алеї Слави увічнено пам'ять уже 80 воїнів, а загалом рахунок Харківщини — близько 280 полеглих.

Одна з колег запитала під час урочистості, що мене найбільше вразило у поїздках на передову. Важко було відповісти, бо не можна описати всі почуття, винесені з війни. Тому я відповів трохи по-іншому: що мені найбільше болить. Найболючішою є пам’ять про друзів і просто знайомих, з якими пив чай у бліндажі, ночував на «передку», фотографував їх, написав матеріал про воїна, а потім дізнаєшся, що герой публікації загинув… Залишається рана на серці, бо ця людина стала для тебе майже рідною. Але, певна річ, стократ пекучішою ця втрата є для матерів, батьків, дружин, дітей, які втратили кровинок.

Через цей біль тут, на алеї Слави, гостріше сприймається все, що нині відбувається в Україні. От, мовлячи слово, хтось згадує депутата, який нещодавно наче аж хвалився тим, що не служив у Збройних силах України. Ніби це велика заслуга, що він не причетний до захисту держави. Чоловіче добрий, та якби ти таке сказав десь в іншій країні, то тобі б ніхто руки не подав, а до державної служби чи депутатства тебе не допустили б і на гарматний постріл. А в нас ти пишаєшся тим, що принижуєш людей, які віддали життя за рідну землю. Тоді як саме вони, котрі пожертвували найдорожчим, зупинили ворога. Тому громадяни України, згідно з опитуванням, найбільше довіряють не депутатському корпусу, а Збройним силам.

З пошаною з нагоди свята сказав про Збройні сили головнокомандувач — Президент України Володимир Зеленський. Навіть РФ (нарешті!) назвав агресором. «Десятки тисяч українських воїнів продовжують впевнено виконувати складні завдання на Сході України, стримуючи російського агресора і забезпечуючи перемир’я», — наголосив Глава держави. А перед цим пообіцяв, що видатки на армію з держбюджету не будуть зменшені. Бо, мовляв, боєздатна армія — це запорука свободи й незалежності України.

Однак одне діло говорити, а інше — робити. Насправді ж уперше з 2014 року скорочується фінансування Української армії та має місце повний провал з виконанням державного оборонного замовлення. Продовжується політика, яка аж ніяк не піднімає дух Збройних сил, а навпаки, послаблює його. У жовтні голова фракції «слуг народу» Давид Арахамія заявив, що потрібно скорочувати чисельність особового складу армії. Мовляв, боєздатність зросте, якщо зменшити бюджет проїдання і збільшити видатки на розвиток та інновації. Тим часом згорнуто ракетні програми «Нептун» і «Вільха». Контрбатарейні системи закуповуємо в Чехії, хоча маємо свою колісну самохідну гаубицю «Богдан», розроблену під натовський калібр. Павлоградський завод, що відповідає за ракетне паливо, профінансували «аж» на 8 відсотків. То де ж обіцяні інновації?

Відомо ж: той, хто не хоче утримувати своєї армії, годує чужу. Цю прописну істину легко осягнути, навіть не маючи великого розуму.

На фото автора: вшанування пам’яті полеглих воїнів на алеї Слави в Харкові.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
У фонді — дефіцит
Читати
Грип нікуди не подівся
Читати
Спиртозаводи нарозхват
Читати
Концерн ліквідують
Читати
Не жартуйте з антибіотиками
Читати
Атестація не потрібна?
Читати
Краще сидіть удома
Читати
Екстремальне освідчення
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове