Комунальне тарифне свавілля

Олена КОЩЕНКО.

Нинішнього року, коли й без того слабку вітчизняну економіку підкосила пандемія коронавірусу, відтак чимало співвітчизників втратили роботу, нас «прибивають до землі» ще й істотним збільшенням тарифів на комунальні послуги — пересічно на 57%. Через це мільйони родин стали неспроможними сплачувати «комуналку». Втім, це, вочевидь, ще не межа. Адже тарифи продовжують рости…

_{Новий електрозашморг для населення}

ЯК УЖЕ повідомляла наша газета, з 1 грудня тариф національної компанії «Укренерго» на передачу електроенергії зріс на 30% і становить 312,76 гривні за МВт·год (досі був 240,23 грн/МВт·год). Щоправда, вважаймо, нам іще «пощастило» із розміром подорожчання. Бо у вересні Укренерго направило до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), розрахунки, згідно з якими тариф на передачу повинен був збільшитися до 640,48 грн/МВт·год, проти чого виступили споживачі: регіонами прокотилися протести.

Але цим не обійшлось. У розпал опалювального сезону «газівники» також укотре вирішили потрусити гаманці побутових споживачів.

_{Золоті ціни на газ}

НКРЕКП схвалила підвищення з 1 січня 2021-го тарифів на розподіл природного газу (так звана абонплата). У середньому ціни зростуть на… 80%! Отже, автоматично підвищаться і тарифи на тепло та гарячу воду, вартісна складова газу в яких — 70-80%.

Тож поки що «втішаймося» цінами на грудень. Втім, експерти попереджають: у січні ми всі отримаємо нові платіжки за газ, де нібито заморожений грудневий тариф буде «надолужено».

До речі, ще рік тому, 2 грудня 2019-го, Президент Володимир Зеленський заявляв, що наступної зими завдяки «цікавому рішенню» тарифи на тепло вдасться знизити на 50% (удвічі). В результаті вже у жовтні 2020 року (на старті опалювального сезону) українцям на оплату житлово-комунальних послуг нарахували сумарно 11 млрд грн, що на 57% перевищує показник минулого року (7 млрд грн). В середньому платіжка на одну сім’ю зросла на 741,9 грн.

_{Нічим платити? Покарають санкціями}

ЗА ДАНИМИ Держстату, загальна заборгованість населення з оплати житлово-комунальних послуг на кінець листопада 2020 року сягнула майже 60 мільярдів гривень, левова частка яких — за постачання та розподіл природного газу, а також централізоване водопостачання. Сьогодні вже кожна четверта українська родина через відсутність коштів просто не оплачує компослуги.

А оскільки держава фактично самоусунулася від розв’язання цієї гострої соціальної проблеми, вирішувати її на свій лад узялися в регіонах комунальники. Так, газові компанії, яким населення вже заборгувало понад 25 мільярдів гривень, почали відключати помешкання українців від благ цивілізації.

Таких прикладів по всій Україні чимало. В місті Лубни Полтавської області, скажімо, користувачам відрізають газ за борг у розмірі 2 тисячі гривень. «Головне, в середині листопада дзвонила контролер, питала, коли заплатите. Їй сказали — 6 грудня, коли буде зарплата. Проте через два дні приїхали з «Лубнигаз2, коли діти були самі вдома, вломилися без дозволу, перелякавши малих, перекрили вентиль і опечатали. Ось так, без суду, без актів, без нічого», — розповідає мешканка міста.

«За законом, для того щоб відключити боржника від газопостачання, потрібно йти до суду, доводити, що споживач боржник. Але для комунальників це фінансові витрати і час, оскільки справа може затягнутися не на один рік. Та й суди можуть стати на бік соціально незахищених громадян, — коментує інцидент з газівниками в регіонах юрист Сергій Іваненко. — Зі свавіллям комунальних компаній миритися не можна. Якщо попередження не вручено, а у працівників відсутні направлення за конкретною адресою, якщо люди проникли без дозволу на приватну територію, потрібно викликати поліцію. А витік газу фіксується не на нюх, а спеціальним сертифікованим приладом, який називається детектор витоку, або газоаналізатор. Тобто якщо людям газівники будуть заявляти про витік газу, у них повинен бути прилад і сертифікат на нього. В іншому разі це можна трактувати як незаконне проникнення на приватну територію».

А тим часом комунальники пішли в наступ і законодавчим шляхом. Адже у Верховній Раді є така собі голова Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів від «Слуги народу» Галина Третьякова, яка їх чудово розуміє. Ще перед початком опалювального сезону вона зареєструвала постанову, якою рекомендує парламенту ухвалити законопроєкт про зміни до законодавства щодо вдосконалення порядку погашення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг. Чи не найцікавіші зміни пропонуються до Закону «Про виконавче провадження». Так, у ньому пропонується прирівняти боржників в оплаті житлово-комунальних послуг до боржників за аліментами. Зокрема, змінами передбачено, що за наявності відповідної заборгованості державний виконавець виносить постанови: про встановлення тимчасового обмеження для боржника у праві виїзду за межі України, керування автомобілем тощо.

Також передбачені штрафи для злісних неплатників. Стягнення можуть розповсюджуватися на заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи, а також може бути звернено на… майно боржника. Тобто на квартиру або іншу нерухомість. При цьому в окремих випадках стягнення на заробітну плату ще й може накладатися одночасно з конфіскацією майна.

_{Пообіцяти не значить одружитися}

ОТАКИЙ законодавчий «сюрприз» готують нам «слуги народу». Чи треба казати, що населення в період пандемії і так обсіли злидні. Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, який вивчає в тому числі й рівень бідності, констатував, що за підсумками 2020 року українці збідніли на 17%, ніж були 2019-го. А загальний рівень абсолютної бідності можна застосувати до 45% населення України! Тобто майже половини співвітчизників.

Такий соціальний показник — ляпас усьому українському народові від «слуг народу», яких він сам же нещодавно привів до влади. Попри передвиборні обіцянки нинішня влада не зробила в соціальній сфері нічого для того, щоб допомогти людям долати труднощі карантину.

У зв’язку з цим хотілось би нагадати слова Зеленського, які він виголосив під час дебатів на «Олімпійському» у 2019 році, будучи у статусі кандидата в президенти, про те що «пенсіонери повинні спокійно дивитися у платіжки — і не боятись інсульту або інфаркту»... Він обіцяв «розібратися з комунальними тарифами», себто знизити їх. Чи виконана ця обіцянка? Ні. Ба більше — ціни за комірне тільки підстрибують.

17 липня того ж року Володимир Зеленський оголосив, що його команда працює над тим, аби взагалі скасувати комунальні тарифи для малозабезпечених пенсіонерів віком за 70 років. Про це він розповів в інтерв’ю, яке опублікував на офіційному Інтернет-каналі.

Проте вже за два тижні Андрій Герус поправив Главу держави, що, мовляв, мається на увазі не утопічна ідея повністю безоплатних комунальних послуг, а сплата пенсіонерами віком понад 70 років «лише незначної частини рахунків за житлово-комунальні послуги». Решту покриватиме держава.

На жаль, виконання обіцянок не є обов’язковим для наших політиків. Механізм відповідальності за пустопорожнє «вішання локшини на вуха» повинен існувати, а ті, хто довів країну до бідності, повинен відповідати, і не тільки політично.

_{Замість післямови}

ДЛЯ ВСІХ очевидно: ні держава, ні органи місцевого самоврядування про соціальний захист населення у цьому випадку фактично не дбають. А поки енергогенеруючі компанії зосереджені в руках монополістів, це прямий шлях до економічних змов, всіляких маніпуляцій і фінансових схем, які дають можливість постачальникам максимізувати власний прибуток, системно грабуючи — називаймо речі своїми іменами — населення з низькою платоспроможністю.

Ми сплачуємо великі рахунки за неякісний природний газ, хоч нас переконують, що це і є ринковий підхід. Так само отримуємо занадто великі рахунки за тепло, при тому що в квартирах тепла не відчувається. А вода, яка має бути гарячою, тече тепленьким струмочком, хоч плату за неї беруть повною мірою, як за гарячу воду. Можна, звичайно, добиватися справедливості у судовому порядку. Але не знаючи, як це робити, не маючи відповідної юридичної підтримки та й не довіряючи вітчизняній судовій системі, громадяни України не дуже поспішають саме так відстоювати свої права.

От і виходить, що живемо в умовах, коли і холодно, і дорого, і некомфортно. І змін на краще наразі не видно.