• Зелена аптека «Сільських вістей»

Гірчиця

Оксана СКИТАЛІНСЬКА, дієтолог.

ЦЕ ОДНА з найпопулярніших приправ у світі, яка до того ж володіє чудовими оздоровлювальними властивостями, допомагає впоратися з багатьма недугами і зміцнити організм.

Дуже поширене використання гірчиці при різних застудних захворюваннях. Це не тільки гірчичники і компреси. Наприклад, вельми ефективною для профілактики застуди може стати гірчична ванна, а розтирання п’ят або стоп ніг гірчичним спиртом допоможе зігрітися всьому організмові. Гірчиця справляє непогану відхаркувальну дію.

Зігрівальні властивості цього продукту активно використовують і при радикуліті, невралгії, болях у суглобах артритного і ревматичного характеру, стенокардії, м’язових судомах, гіпертонічних кризах, міозитах, невритах або просто після серйозного переохолодження. Крім того, вживання гірчиці поліпшує стан кісток, а також зір. Має вона непогану знезаражувальну дію, тому часто застосовувалася в давнину для лікування отруєнь, а також при укусах отруйних комах.

Вважається, що стимулююча дія цього натурального продукту може справляти вплив на сексуальну сферу і грати роль афродизіака, здатного посилити сексуальний потяг і додати сил, розігріваючи наш організм ізсередини. Корисне також використання гірчиці при спазмах матки і безплідді.

Відомі випадки застосування порошку гірчиці або спеціальних полоскань при зубних болях і наривах у роті. Та однією з найважливіших корисних властивостей є здатність цього натурального продукту створити оптимальне середовище для зниження ваги і позбавлення від зайвих кілограмів.

Гірчиця — незамінна приправа до нашого раціону. Вона чудово поєднується з м’ясними стравами і сиром, збагачує смак салатів і додає пікантності бутербродам, доречна в соусах, супах і маринадах! Гірчичний порошок найкращих сортів, соняшникова олія, спеції та прянощі — це секрет натуральної гірчиці. Гурмани і просто шанувальники різноманіття смаків застосовують її як доповнення до різних страв, найчастіше — м’ясних.

У стародавніх рукописах згадка про гірчицю стосується часів Стародавнього Риму. Саме там люди вперше оцінили цілющі та смакові якості цієї приправи. Греки також вважали, що її насіння має чарівні властивості. Вони додавали його до любовних напоїв та лікувальних буль­йонів. У магічних зіллях гірчицю змішували з індійським насінням та іншими їстівними квітами, намагаючись таким чином досягти необхідного ефекту.

Саме з Римської імперії поширилися зерна цієї рослини спочатку до Німеччини, а потім і до Англії. В період середньовіччя в Північній Європі вважалося, що насіння гірчиці, посіяне навколо будинку, здатне захистити його мешканців од злих духів. За часів наполеонівських війн гірчиця продовжила свою переможну ходу Європою. Не обходилося і без курйозів — щоб не відставати від моди, нову страву стали подавати на десерт.

Наприкінці XIV століття в тих європейських країнах, де гірчиця вже використовувалася як приправа до м’ясних страв, почалося справжнє змагання між різними виробниками, що пропонували найрізноманітніші смакові комбінації. Як завжди буває за таких ситуацій, на новій моді хотіли заробити дрібні шахраї. У деяких містах були введені дуже високі штрафи — в тому числі і тюремне ув’язнення — за продаж гірчиці поганої якості. А її смак оцінювала спеціальна комісія цінителів цього делікатесу.

Це чудовий антиоксидант, що сприяє зміцненню захисних сил організму. Не всі можуть вживати її у вигляді гострої пасти, але ще до появи цієї страви люди полюбили насіння жовтих прянощів і листові сорти, що мають злегка солодкуватий смак. Варто лише ознайомитися з її корисними властивостями, як одразу хочеться бачити цю рослину у себе на столі.

Салатну приправу рекомендується вживати людям літнього віку (тільки в міру), оскільки вона має здатність стримувати біологічні процеси старіння в організмі. Особливо корисними вважаються зерна білої і чорної гірчиці. Вони на третину складаються з жирної олії і мають близько відсотка запашної леткої речовини, а також широкий спектр вітамінів і глікозиди. Висока антиоксидантна активність насіння забезпечується за рахунок заліза, магнію, цинку, кремнію і селену.

Рослину можна вживати не тільки як прянощі, а й як компонент різноманітних соусів, захисний шар при тепловій обробці м’ясних і рибних продуктів, завдяки чому страва набуває соковитого смаку та дивовижного аромату. Також не завдасть шкоди використання пасти при консервації.

Насіння білої гірчиці має вишуканіший смак, ніж чорної. Зерна останньої гострі, терпкі і нагадують хрін. Користь такого насіння відома лікарям із давніх-давен, особливо при застуді. З його допомогою також лікують жовчнокам’яну хворобу, усувають проблеми органів травлення і підвищений артеріальний тиск. З насіння гірчиці робиться порошок, а з нього готується маса, яка наноситься на пластир, щоб зняти місцевий больовий синдром при ревматизмі суглобів.

Заготовляють насіння після того, як дозрівають середні і нижні стручки. Сухим гірчичним порошком лікують хронічний нежить (насипають у вовняні шкарпетки і лягають у них спати). А насіння білих різновидів цієї рослини використовується при високих значеннях холестерину, підвищеному артеріальному тиску, захворюваннях жовчних шляхів, травних дисфункціях і екземі.

Щоб приготувати гірчичники самостійно, порошок розчиняють у теплій воді і через пів години готову масу наносять на тканину, після чого покривають марлевим шаром і прикладають до тіла. В результаті відбувається перерозподіл крові, і запалення можна зняти.

Шкода від насіння цієї прянощі може бути у разі, якщо воно використовується для споживання всередину в надмірно великих кількостях. Тому необхідно дотримуватися норми і застосовувати спецію дозовано як із медичною, так і з кулінарною метою. Тоді від приправи не буде жодної шкоди.