Змова безсловесних

Василь ПІДДУБНЯК.

В одному з центральних видань днями з’явилася інформація про те, що Офіс Володимира Зеленського на наступний рік закупить лише газет на 190 тисяч бюджетних гривень. У переліку періодики — і газета захисту інтересів селян України «Сільські вісті». Тим часом на жоден із відкритих листів, опублікованих у нашій газеті, ні Президент України, ні його команда так і не дали відповіді. Нема що сказати?

СЕРЕД видань, які гортають (а може, і конспектують) «слуги народу» найчастіше, — «Вести», «Комсомольская правда в Украине», The Economist…

Посилаючись на тендер, оприлюднений системою Prozorro, журналісти звернули увагу на те, що в Офісі найбільше (як і колись один із могильників соціалізму Борис Єльцин) читають «Аргументи і факти». На адресу Офісу «високооплачувані» поштарі заносять цілий лантух — аж 104 примірники!

Названий рекордсмен серед газет мало цікавиться проблемами України — їх вистачає йому в колишній мегаметрополії. Тому інтерес функціонерів Офісу президента до іномовних «Аргументів і фактів» не всім і не зовсім зрозумілий. Як не зрозуміло і те, чому і колишня, і нинішня верховна влада ігнорує ті вітчизняні видання, що порушують животрепетні для українського народу питання, зокрема державотворення. Чи порушувані, в тому числі «Сільськими вістями», задавнені й нові проблеми простому народові болять, а тих, хто на верхніх щаблях влади, геть не обходять?..

Чи, може, порушувані газетою і її авторами теми не варті уваги численних читачів Офісу Володимира Зеленського і самого шановного пана Президента?

Ось бодай деякі фрагменти звернень до Глави держави, опубліковані «Сільськими вістями» під нашою багаторічною постійною рубрикою на першій сторінці «На робочий стіл Президента України».

У номері газети захисту інтересів селян за 19.6.2020 р. уміщено лист поважного автора одного з найстаріших періодичних видань держави професора, почесного академіка НААНУ, академіка Міжнародної академії екології, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, заслуженого працівника сільського господарства України Василя Клюя під заголовком: «Земля на ринку — держава без землі».

Шанований автор криком кричить, щоб і на Банковій почули:

«…Навіть фашистська навала не змогла у роки окупації так знищити село, як знищували його команди наших президентів. Навіть біснуватий фюрер, дорвавшись до влади і побачивши економічний занепад сільського господарства Німеччини (дуже подібний до нинішнього нашого), прорік: «Крах німецького селянства стане крахом німецької держави».

Володимире Олександровичу!

Ви як Президент повинні зробити найважливіший крок до правди на рідній землі — не допустити, щоб із-під ніг селян, усього українського народу вибили основу України — землю. Не буде села — не буде України. Земля — це не товар, який у Верховній Раді хочуть загнати у базарні лоти, земля — це фундамент держави, її основа і могутність, а господарем на ній має бути, як записано в Конституції України, тільки український народ».

На Банковій, вочевидь, у цей час або портфелі ділили, або обмінювалися досвідом, де краще відпустку провести, або вважають, що земля — це такий же товар, як маска блазня чи зелень петрушки.

Інший відкритий лист із рідної для Володимира Зеленського Дніпропетровщини під заголовком «Скальпель» над Україною» («Сільські вісті» за 10.4.2020).

Це лист-крик, лист-застереження, лист-відчай:

«Щоб остаточно «розправитися» з умістом ракет, термін зберігання якого давно закінчився, потрібно 800 мільйонів гривень. Державне космічне агентство України, якому зараз підпорядкований Павлоградський хімзавод, затребувало ці кошти у Кабміну, гарантуючи, що до кінця 2020-го зможе знешкодити ракетне паливо. Однак у поточному бюджеті на цю мету передбачили… трохи більше 30 мільйонів. Їх не вистачить навіть на те, щоб гарантувати безпечне зберігання палива у корпусах давно розібраних ракет. Процес утилізації доведеться зупинити, констатує Державне космічне агентство, оскільки власних коштів на знешкодження «Скальпелів» хімічний завод не має і не матиме найближчим часом. При цьому стан контейнерів із вибуховою речовиною критичний! Тому мешканці Павлограда і довколишніх населених пунктів надіслали петицію Президенту України Володимиру Зеленському з вимогою негайно надати необхідні кошти...»

Хтось цей крик почув, бодай хтось відгукнувся? Ні слуху ні духу: на Банковій — «тиха година»!

Із відкритим листом до Президента України Володимира Зеленського 12 листопада минулого року звернувсь із Чернігівщини Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля» кандидат економічних наук, публіцист Леонід Яковишин:

«Володимире Олександровичу, невже Ви не розумієте, що може так трапитися, коли вже не Порошенку, а Вам оголосять ганебний вирок українські хлібороби у союзі з іншими співвітчизниками?

Особисто я, та й більшість моїх колег-аграрників, не проти ринку землі, але цивілізованого, не дикого, від якого відсахнулися всі ваші попередники.

А Ви цікавились, чому країни Європи не розбазарюють землю сільськогосподарського призначення, а тримають її у державній власності, віддаючи в оренду тільки вмілим і відповідальним сільгоспвиробникам? Про всяк випадок поясню, що головною причиною є створення державної продовольчої безпеки, яка прирівнюється до безпеки від агресії і забезпечується передусім державою.

Важливим є й те, що від оренди землі нормальні країни одержують мільярдні надходження до бюджету. Щоправда, можна й власників куплених гектарів обкласти високими податками. Але вони не хлібороби, земля для них — товар для перепродажу і тимчасового додаткового заробітку. Такі не зацікавлені в розбудові аграрної економіки рівня економіки Ізраїлю, Великобританії, Австралії, Нідерландів, Канади, США та інших країн із великими банками державної землі. До того ж українську землю скуповуватимуть і за гроші названих вище держав, яким потрібна тільки сировинна Україна».

Копії цього листа авторства поважного українця, патріота нашої суверенної держави адресовані також Голові Верховної Ради України Дмитру Разумкову, тодішньому Прем’єр-міністру України Олексієві Гончаруку, тодішньому міністру економіки, торгівлі і сільського господарства Тимофію Милованову.

Результат той же: ігнорують наші можновладці такі листи, якщо не сказати більше — плюють на них з високих крісел. Допоки?! Чи ото хіба таке ставлення до себе обіцяли українському народові його доморощені «слуги народу», його пани і підпанки, випрошуючи в електорату перепустки у владу?..

Сумно. А «Сільські вісті» й надалі публікуватимуть найбільш важливі для держави матеріали під постійною нашою рубрикою: «На робочий стіл Президента України». Може ж, колись у Глави держави дійде черга і до газети захисту інтересів селян України? Чи ці інтереси його більше не цікавлять?..