Архів
П’ятниця,
4 грудня 2020 року

№ 93 (19841)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник

Наша пошта

Добірку підготувала
Валентина ЮРЧИШИНА.

Версія для друку          До списку статтей

Вкотре про поштові негаразди

Микола ЮРЧИШИН.

ПЕРЕСУВНА пошта приїздить у село Малий Букрин Миронівського району Київщини раз на тиждень — по п’ятницях. Щоб передплатити «Сільські вісті» на перше півріччя 2021 року, неходячому Івану Олександровичу Грушецькому, що проживає на вулиці Жукова, доводилося кілька тижнів відстежувати поштові автомобілі. І коли це йому нарешті вдалося, попросив працівницю пересувного відділення зв’язку оформити передплату. Але та відмовила йому, пославшись на брак часу. Про таку безвідповідальність зв’язківців І. Грушецький телефоном повідомив редакцію «СВ». І лише після того, як ми зв’язалися з передплатним відділом філії Київської міської дирекції АТ «Укрпошта», Іванові Олександровичу оформили передплату.

Не задоволені роботою поштовиків і деякі інші передплатники «СВ» столичної області.

«Часто можна почути у засобах масової інформації від гендиректора поштового відомства Ігоря Смілянського, що основним завданням діяльності Укрпошти є належне задоволення населення у поштових послугах, — пише в листі до редакції шанувальник газети Петро Анатолійович Поліщук із Юрківки Ставищенського району. — Якби ж воно так робилося, як слово мовиться. Якщо вже перейшли до пересувних поштових відділень, то нехай же вони працюють як слід. У мене хворі ноги, дружина Катерина Михайлівна теж немічна. Протягом листопада не одержали жодного номера «Сільських вістей», бо пересувна пошта вивантажує їх купою у центрі села. А задумано ж було по-іншому: щоб до двору підвозили газети передплатникам. Гроші за доставку поштовики стягують чималі. То чому ж тоді не виконують своїх обов’язків?»

«Куди зникають вівторкові номери «Сільських вістей»? — запитує жителька Запрудки Іванківського району Ольга Михайлівна Фещенко. — Вже протягом місяця доставляють тільки п’ятничні».

З невідомих причини третій тиждень недодають багатьох номерів нашої газети Михайлові Федоровичу Зубрицькому із Решетилівки Полтавської області, кажуть, десь загубилися в дорозі.

А ось у Зінаїди Яківни Овечки із Петрівки Чутівського району цієї ж області інша проблема. Хотіла передплатити «Сільські вісті» на наступний рік за пільговим тарифом, оскільки є постійною передплатницею, так у неї замість 227 грн 70 коп. просили віддати 270 грн плюс ще 10 гривень за квитанцію. «За що я маю переплачувати зі своєї мізерної пенсії 52 грн 30 коп.»? — слушно обурюється жінка.

Виливає свій гнів на адресу зв’язківців Анатолій Павлович Дехтяренко із Токарів Сумського району Сумської області. Йому за вересень, жовтень та листопад не доставили жодного номера «Сільськовістяночки». Обіцяли розібратися з цим у Сумській обласній дирекції Укрпошти, але наводять лад і досі.

«Останній номер «Сільських вістей» одержала за 10 листопада, — обурюється наша давня передплатниця із Грушівки Скадовського району Херсонщини Марія Михайлівна Сергієнко. — Де решта передплачених мною газет?»

Нерегулярною доставкою та недоодержанням деяких номерів «Сільських вістей» незадоволені Петро Васильович Писар із Ржавинців Заставнівського району Чернівецької області, Григорій Овсійович Масієнко із Михайлівки Коропського та Сергій Сергійович Санкевич зі Світанкового Прилуцького районів Чернігівщини.

«Сільські вісті» продовжують вимагати у поштовиків виконання своїх зобов’язань.

Версія для друку          До списку статтей
  • З роси й води

Микола ВАЛЕРЧУК.

ДИТИНСТВО і юність Дмитра Васильовича Чинника минули у знаменитому селі Летава Чемеровецького району Хмельниччини. Це край, де за надзвичайні трудові досягнення в сільськогосподарському виробництві 11 місцевим жителям присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці. Тож не випадково Дмитро Васильович подавсь у хлібороби. Закінчивши Уманський сільськогосподарський інститут, працював агрономом, затим першим заступником начальника управління сільського господарства Хмельницького облвиконкому. За новаторство і прогресивні підходи у розвитку аграрної галузі області Дмитра Чинника призначили начальником Головного управління землеробства республіканського міністерства. 1975-го він повернувся на Поділля і очолив облсільгоспуправління.

За багато років Дмитро Васильович навчив і виховав сотні майстрів землеробської справи, які стали професіоналами на цій ниві. Як ветеран війни і праці він брав активну участь у діяльності обласного товариства ветеранів, займався патріотичним вихованням молоді. Днями йому виповнилося 90 років. Дмитра Васильовича Чинника вітають зі славним ювілеєм ветерани Хмельниччини. Приєднуються до них усі земляки. З роси й води вам, ювіляре, при доброму здоров’ї неодмінно досягнути життєвої вікової вершини!

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове