Наша пошта

• Рядки з листів

Не влада, а зграя грабіжників

У КОНСТИТУЦІЇ України чітко написано, що земля належить народові. Тому історичний момент із ринком землі, як його назвав В. Зеленський, не викликав захоплення у людей, які не з книжок знають, як і чим пахне земля, полита кров’ю і потом, та у що може вилитись для України і українців прискорений розпродаж найбільшого багатства держави.

Земля — це дар Божий, усенародне добро. В жодному разі не можна допустити, щоб із-під ніг людей вибили основу. Але Президент чомусь вирішив, що він і його сподвижники мають право вирішувати нашу долю.

На державні посади призначено профанів, корупція і рейдерство процвітають, реформи провалено, економіка летить у прірву. Усе це сьогоднішні реалії, бо купились на щедрі обіцянки. «Слуги народу» — антинародне збіговисько, яке штовхає Україну до провалля. Нема серед них українців-патріотів.

Ірина КУШНІР.

м. Олександрія

Кіровоградської області.

В Україні, на превеликий жаль, відсутнє таке поняття, як національна структура держави. Саме поняття «національність» випало спершу з паспорта, а потім і з побутового лексикону. Запитання «якої ви національності?» тепер наче й недоречне. Щезло з ужитку словосполучення «титульна українська нація», вся повнота влади в Україні — в руках національної меншини. А причина цього в тому, що ще на початку незалежності влада цілковито зруйнувала національну структуру українського суспільства. Холуї, запроданці кинули пограбовану і знедолену Україну на поталу нечестивців. А ми за майже тридцять років так і не змогли знайти поміж своїх істинно українського лідера-патріота, який би вивів державу на шлях розквіту і прогресу.

Іван ДЕРЕВ’ЯНКО.

м. Суми.

Ті, хто готував і запроваджував наказ про ветпослуги, свідомо знищують вітчизняне тваринництво. Цю галузь потрібно дотувати з державної скарбниці, а не плодити інспекції, як це було в 1950-х роках, коли обкладали податками за курку, порося, теля, корову, фруктові дерева в садку.

Не знаю, що їстиме міністерське панство через п’ять років такої недолугої політики в сільському господарстві, але електорат уже сьогодні живе надголодь.

Не ліпші справи у нас і з землевпорядкуванням, оптимізацією шкіл, лікарень. А все тому, що горе-чиновники, яким ми довірились, до бід народних глухенькі. Дуже хотів би дізнатися, гадаю, що й інші теж, на яке розуміння і народну милість сподіваються можновладці? Невже гадають, що робочий люд терпітиме їх на своїй шиї?

Василь ЯНІН.

м. Ковель

Волинської області.

Вибираючи нового Президента, надіялись, що вже не буде брехні, від якої всі втомилися, кидання слів на вітер. Та де там! І «нові обличчя» продажними виявилися. Разом з олігархами продовжують грабувати народ і розкрадати Україну. А тут іще й пандемія додалася до всіх наявних проблем. І уряд не годен усьому дати раду. Не вистачає знань, досвіду. Маю пропозицію-прохання: припиніть перекладати вину на попередників, об’єднайтеся, всі політичні сили, заради збереження держави, життя і здоров’я людей. Аби спільними зусиллями вийти з кризи, а заодно довести ділом, що справді вболіваєте за державу, якою керуєте.

М. І. ПОЛІЩУК.

с. Новоживотів

Оратівського району

Вінницької області.

У нас не влада, а зграя грабіжників! За що вони собі мільйонні зарплати попризначали? Проста людина за все життя не заробить стільки, скільки один чиновник за місяць. А ще що задумали: аби більше збагатитись, вирішили продати нашу землю. Та це ж злочин проти держави і народу, за який треба притягувати до суворої відповідальності.

Микола МУХІН.

смт Оржиця

Полтавської області.