Архів
Вівторок,
1 грудня 2020 року

№ 92 (19840)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Грудень
  Версія для друку          На головну
  • Продовження теми

Битва за «чорне золото» триває

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Фото автора.

Торфозаводи Чернігівщини, чиї справи пильно відстежують «Сільські вісті», наразилися на новий виклик: уряд передав ДП «Чернігівторф», у складі якого вони перебувають, Фонду держмайна. До кінця року підприємство мають виставити на продаж. У профспілці «Чернігівторфу» кажуть, що передача комплексу була незаконна, оскільки на одному із заводів не провели інвентаризації. Ба більше, Фонд держмайна змінив статут, у якому абсолютно нівельовано права трудових колективів.

Заганяють у борги

ПОПРИ всі економічні та політичні складнощі Смолинський торфозавод зумів заготовити достатньо сировини: зібрано 20 тисяч тонн фрезеру, ще залишилося 10 тисяч тонн торішнього. Однак, незважаючи на сезон, він працює всього на 25% потужності (становище Ірванцівського ще гірше — за останні півроку там скоротили кількадесят працівників). «Ми опинились у дуже складній ситуації, — говорить, тримаючи свіжу брикетину, начальник брикетного цеху Микола Мойсієнко (на фото). — Реалізації немає. Тим часом торік, незважаючи на теплу погоду, на заводі стояла черга з покупців, не встигали відпускати».

Через дії державної «прокладки» — «Чернігівторфу» — у підприємства справді значно впав збут. Фірми, які були основними покупцями продукції, пішли, оскільки не отримують відшкодування податку на додану вартість (ПДВ). Пан Слуценко своєю чергою звинувачує директорів заводів у тому, що вони не перераховують грошей для сплати ПДВ. На що відповідає Валентина Огієнко: «Завод справно виплачує зарплати працівникам, розраховується за електроенергію, платить податки. Але ПДВ ми не платимо, оскільки ці гроші використовуються за нецільовим призначенням — їх віддають на зарплати роздутого штату керівників і заступників ДП. Ми пропонували Слуценку, щоб «Чернігівторф» реалізовував нашу продукцію і заробляв собі кошти. Зрештою, це їхній посадовий обов’язок». Утім, кажуть торф’яники, за 10 місяців підприємство не продало жодної тонни брикету і торфокрихти.

«Нас хочуть продати, як кріпаків»

ГОЛОВА профспілки ДП «Чернігівторф» Андрій Страхов обурений діями Фонду держмайна і профільного міністерства. «Нас передали у фонд незаконно, оскільки інвентаризації не було. Змінено статут підприємства, без урахування думки трудового колективу, без погодження з профспілкою і лише за підписом заступника керівника ФДМУ, — бідкається Андрій Львович. — Нас хочуть продати на «Прозорро» разом із людьми, як кріпаків, якомусь приватнику. Що буде з трудовими колективами — нікого не цікавить».

Профспілковий діяч вбачає у діях керівника «Чернігівторфу» послідовну диверсію зі знищення торфогалузі, а використання грошей за нецільовим призначенням вважає кримінальним злочином. Із цього приводу Андрій Страхов звернувся з відповідними заявами на адреси прокуратури та в управління стратегічних розслідувань.

— На жаль, до цього часу нічого не змінилося, всі справи проти Слуценка зводяться нанівець. Чи, бува, не тому, що у нього в прокуратурі працює близька людина? — не приховує розчарування лідер трудових колективів. — Ми бачимо, як зумисне створюють і накопичують мільйонні борги, як намагаються ліквідувати філії для того, щоб потім за копійки продати цілісний майновий комплекс. Їх цікавить наша земля, але її Гончарівська ОТГ точно не віддасть.

Заводи — громадам!

— СМОЛИНСЬКИЙ торфозавод розташований на нашій території, на ньому працюють наші люди, він є бажаним об’єктом для багатьох комерційних структур, — говорить голова громади Віталій Рудник. — Ми теж зацікавлені в ньому і неодноразово клопотали про передачу цього підприємства в комунальну власність. Депутати сьомого скликання підтримали прохання, але нам надали відмову за підписом тодішнього міністра О. Оржеля.

Громада повторно звернулася до чинного уряду. «Цьогоріч ми отримали повторну відповідь від Міненерго про те, що об’єкт уже передали Фонду держмайна. Це означає, що підприємство виставлять на приватизацію, і ми хотіли б узяти в ній участь, — розмірковує Віталій Рудник. — Наша громада має сьогодні землі, які цікаві багатьом комерційним структурам, які залюбки попрацювали б із таким видом палива, як торф. У руслі децентралізації передача підприємства в комунальну власність була б правильним кроком. Це передовсім робота для місцевих жителів і наповнення селищного бюджету».

І керівництво громади та торфозаводів, і трудові колективи, що працюють там, не втрачають надії, що в уряді все ж повернуться обличчям до галузі. Зрештою, якщо торфозаводи мають від держави лише клопоти у вигляді недолугих кадрових призначенців, то й справді варто передати їх у власність громадам, котрі зацікавлені в процвітанні, а не в тяганині.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Жорсткий карантин — під питанням
Читати
Насамперед не нашкодити
Читати
Нас чекає подорожчання енергоносіїв
Читати
Не вистачає, бо зростає кількість
Читати
Підкидали грошей, та де вони?
Читати
Сподіваються на азарт
Читати
У лідерах — центр і північ
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове