Місцеві вибори: що далі?

Михайло ГУБАШ.

22 листопада відбувся другий тур місцевих виборів в 11 великих містах України: Бердянську, Дніпрі, Дрогобичі, Львові, Миколаєві, Нікополі, Полтаві, Рівному, Слов’янську, Ужгороді, Черкасах. Остаточні результати на деяких дільницях ЦВК оприлюднила тільки наприкінці минулого тижня. Хто ж переміг та на що тепер очікувати?

_{З традиційними порушеннями}

СЕРЕДНЯ явка на виборах міських голів того дня становила 29,53%. І якщо у Бердянську цей показник дорівнював 39,23%, то у Дніпрі — лише 23,93%. Традиційно не минулося й без порушень. За даними Національної поліції, у день голосування загалом було зареєстровано 407 повідомлень, пов’язаних із порушеннями виборчого процесу. Найбільше негараздів зареєстрували у Дніпропетровській — 206, Львівській — 46, Полтавській — 41, Рівненській — 34 та Миколаївській областях — 26. Ідеться про фотографування виборчого бюлетеня або виборчих документів, незаконну агітацію, підкуп виборців, різноманітні конфлікти, знищення або псування бюлетенів, фальсифікацію виборчих документів, незаконне опитування та спроби винести або й винесення виборчого бюлетеня… Ото буде де «розгулятися» правоохоронцям! Утім, досвід попередніх виборчих кампаній показує, що покарання порушникам зазвичай вдається якимсь чином уникати.

А ось, власне, результати голосування за міських голів.

БЕРДЯНСЬК Запорізької області: Валерій Баранов, «За майбутнє», — 51,42%, 17 284 голоси. Олександр Свідло, «ОПЗЖ», — 48,56%, 16321 голос.

ДРОГОБИЧ Львівської області: за чинного міського голову Дрогобича Тараса Кучму (самовисування) проголосували 13 103 виборці, або 50,63%. Натомість його опонент — самовисуванець Андрій Веселий здобув 49,02%, або 12 598 голосів виборців.

ДНІПРО: за Бориса Філатова («Пропозиція») проголосували 150 782 виборці, що становить 78,07%. За Загіда Краснова («Громадська сила»), — 36 262 виборці (18,77%).

ЛЬВІВ: Андрій Садовий, чинний мер Львова, «Самопоміч», — 62,25% (143 466 голосів). Олег Синютка, ексголова Львівської ОДА, «Європейська солідарність», — 37,75% (84 277 голосів).

Таким чином, Андрій Садовий залишається найбільшим «довгожителем» на посту мера обласного центру в Україні — очолюватиме місто четверту каденцію поспіль.

МИКОЛАЇВ: Олександр Сенкевич, чинний мер Миколаєва, — 54 411 виборців (59,74%). Владислав Чайка, «ОПЗЖ», — 35 416 виборців (40,26%).

НІКОПОЛЬ Дніпропетровської області: Олександр Саюк, «За майбутнє», — 12 533 виборці (54,64%). За Руслана Олійника («Слуга народу») проголосували 9637 виборців (42,01%).

ПОЛТАВА: Олександр Мамай, колишній мер, «За майбутнє», — 52,22% (28 833 виборці), Сергій Іващенко, «Слуга народу», — 47,78% (26 385 виборців).

РІВНЕ: Олександр Третяк, «Європейська солідарність», — 50,24%, тобто 27 451 голос виборців, а його опонент Віктор Шакирзян, висуванець партії «Рівне Разом», — 26 057 голосів виборців.

СЛОВ’ЯНСЬК Донецької області: Вадим Лях, чинний мер Слов’янська, «Опозиційний блок», — 16 811 голосів виборців, що становить 60,87%. Павло Придворов, «Опозиційна платформа — За життя», — 10 415 голосів.

УЖГОРОД: Богдан Андріїв, чинний міський голова, самовисуванець, — 51,01% (12 869 голосів виборців). Кандидат від партії «Слуга народу» Віктор Щадей — 45,4% (11 456).

ЧЕРКАСИ: Анатолій Бондаренко, чинний мер, «За майбутнє», — 30 073 виборці (54,33%). Віктор Євпак, партія «Голос», — 24 331 (44,14%).

У неділю, 29 листопада, нового міського голову обирали у ЧЕРНІВЦЯХ: Роман Клічук, партія «Єдина альтернатива», — 59,54% виборців. Віталій Михайлішин, партія «Команда Михайлішина», — 37,5%.

А вже наступного року вибори відбудуться ще у трьох містах, де коронавірус забрав життя обраних міських голів (Бориспіль Київської області, Новгород-Сіверський Чернігівської області та Конотоп Сумської області).

_{Мер — місту голова}

ЯК БАЧИМО, переможцями виборчих перегонів у другому турі переважно стали чинні керівники міст. У чому причина? Політичні спостерігачі вважають, що своїм успіхом вони завдячують реформі децентралізації. Саме мерам, зокрема й великих міст, вдалося найбільше скористатися її здобутками. Як зауважує політолог Володимир Фесенко, бюджети великих міст за п’ять років зросли вдвічі. Якщо голова хоча б трохи розвивав своє місто, демонстрував результати, то це, безумовно, дало йому правильний результат.

Не останню роль у тріумфі «градоначальників» відіграв і так званий ефект телевізора. З телеекранів на глядачів ллється постійна критика будь-яких дій центральної влади. На цьому контрасті місцева влада сприймається стійкішою та результативнішою. Ще одним фактором перемоги чинних міських голів на місцевих виборах в Україні є розпорошеність опозиції, що надавало їм перевагу, особливо у першому турі.

_{Схрещення вужа і колючого дроту}

ЗАГАЛОМ на цих виборах, вважає політолог, одноосібного переможця немає. За так званим агрегованим рейтингом (кількість депутатів місцевих рад, кількість сільських, селищних та міських голів) лідирує партія «Слуга народу». З невеликим відривом від неї ідуть дві опозиційні (але антагоністичні одна до іншої) партії — «Європейська солідарність» і ОПЗЖ. Серед лідерів також партії «Батьківщина» та «За майбутнє». Але жодна з цих сил не здобула більшості в жодному регіоні. Тож доведеться «Слугам» домовлятися зі своїми конкурентами, або самим іти в опозицію. А це так незвично для партії, яка на парламентських виборах створила переконливу монобільшість. Тоді як деякі місцеві і позапарламентські партії таку монобільшість у кількох обласних центрах (Вінниця, Івано-Франківськ, Хмельницький, Чернігів) створять. У цьому сенсі їх також можна вважати колективним переможцем виборів. Загалом же депутатами місцевих рад стали представники 110 партій, а серед міських, селищних та сільських голів — висуванці 46 партій.

Найголовніше, що показали вибори, — це перемогу чинних місцевих еліт, каже заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко. Мовляв, на тлі дедалі наростаючої недовіри до Центру люди вирішили голосувати не за «нове, перспективне», а за те, щоб не було гірше. Фактично маятник хитнувсь у протилежний бік — консерватизму.

Що ж до вимушеного об’єднання «переможців» місцевих виборів, то голова ГО «Асоціація Політичних Наук», активіст Руху опору капітуляції (РОК) Дмитро Сінченко вважає, що всі місцеві провладні коаліції, формальні чи неформальні, будуть створені довкола місцевих олігархічних груп. «Тому провладні коаліції на місцях, як завжди, не відповідатимуть конфігурації на національному рівні, й ми побачимо, що в одних радах «Слуги» будуть у коаліції з «ЄС», в інших — з ОПЗЖ, а в деяких — в опозиції до коаліції «ЄС» і «ОПЗЖ», — припускає Сінченко.

Подібної думки дотримується і Богдан Петренко. Місцеві коаліції, каже він, можуть набувати дивних форм, особливо для тих, хто звик до ідеологічних протистоянь. Більше того, співробітництво на місцях нема потреби формалізувати — такої вимоги не існує. «Це спрощує процес схрещення вужа і колючого дроту. Тихо домовились і голосують — ось і вся більшість», — прогнозує експерт. І з цим важко не погодитись. Утім, незабаром побачимо, наскільки справдяться ці прогнози.